5. Взаємодія державного і приватного секторів щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку.

Державно-приватне партнерство – Public-Private Partnership (далі ДПП) – є інструментом запровадження ефективного менеджменту і інвестицій у об’єкти інфраструктури, якщо з певних причин потрібна участь або втручання держави. Традиційно ДПП використовується на ринках із властивостями природної монополії, або коли початкові інвестиційні витрати є дуже високими а конкуренція обмеженою або неефективною. У таких випадках приватні суб’єкти можуть володіти і управляти такими компаніями-монополістами з урахуванням інтересів суспільства.

При ДПП можна використати переваги конкуренції на неконкурентних ринках за рахунок заміни конкуренції на ринку конкуренцією за ринок. Така конкуренція дозволяє вибирати для роботи на ринку інфраструктурних послуг в умовах обмеженої конкуренції інвесторів/операторів, які зможуть працювати найбільш ефективно відповідно до встановлених критеріїв. ДПП активно може використовуватися в тих сферах (секторах) ІАР, де ускладнена торгівля інфраструктурними активами, або існує монополізм пропозиції, якого складно позбутися.

Для досягнення успіху потрібно попереднє детальне з’ясування трьох складових ДПП:

• Вибір моделі розподілу ризиків між приватним учасником і державою;

• Форма і процедура регулювання ДПП ( в першу чергу, діяльності інвестора/оператора);

• Процедура і критерії вибору інвестора/оператора (проведення тендера).

Можна виділити наступні моделі розподілу ризиків ДПП:

1. Договори про управління. При цьому частина операційних (в т.ч. маркетингових) рішень і відповідні ризики передаються інвестору/оператору, а інвестиційні рішення і відповідні ризики залишаються за державою.

2. Договори оренди/лізингу. Інвестор/оператор повністю вирішує операційні питання та несу всі ризики діяльності підприємства, за виключенням інвестиційних. Інвестиційні рішення приймаються державними органами і вони ж несуть відповідні ризики.

3. Договори про концесію. Передбачає наступну послідовність: «будівництво-управління-передача у власність» або «відновлення - управління - передача у власність». При цьому практично всі повноваження і відповідальність (ризики) щодо операційної і інвестиційної діяльності передаються інвестору.

Вибір форми і процедура регулювання ДПП передбачає визначення умов роботи спільного проекту. Форми регулювання, як правило, є аналогічними регулюванню діяльності монополій. Кожна із цих форм має свої переваги і недоліки і на практиці часто віддається перевага змішаному варіанту.

Форми регулювання: Регулювання верхньої цінової межі і регулювання норми прибутковості (рентабельності).

Регулювання верхньої цінової межі.

Переваги: 1) Існує наперед визначена формула для формування цін, періодичність перегляду цін; 2) Існують стимули для інвесторів підвищувати продуктивність та знижувати витрати.

Недоліки: 1) Існують високі ризики для інвесторів/операторів;2) Існують стимули скорочувати витрати за рахунок зниження якості послуг; №) Сторонам важко спрогнозувати майбутній рівень інфляції і зміни продуктивності.

Регулювання норми прибутковості

Переваги: 1) Визначена наперед мінімальна ставка прибутковості (рентабельності); 2) Існують низькі ризики для інвесторів/операторів.

Недоліки: 1) Слабкі стимули підвищувати продуктивність і скорочувати витрати; 2) Існують стимули здійснення надмірних інвестицій (адже вони все одно мають окупитися).

Як змішаний варіант все частіше використовується метод «ковзкої ставки» при регулюванні цін і норми прибутковості, а також метод співучасті у прибутках.

При ДПП угода між сторонами повинна бути детальною і передбачати цільові показники діяльності, а також передбачати періодичний перегляд умов договору. Цільові показники діяльності регулюють: терміни будівництва, покриття ринку, мінімальні розміри інвестицій, критерії якості продукції/послуг, кількість продукції/послуг, рівень і спосіб збору платежів, стандарти безпеки та шкідливості для здоров’я.

В ідеалі вдала модель ДПП зводить функції держави лише до контролю виконання угоди.

Процедура і критерії вибору інвестора/оператора повинна бути організована як прозорий і конкурентний процес змагання і вибору оптимального приватного партнера. Процедура має сприяти досягненню двох цілей:

• Вибір найбільш ефективного інвестора/оператора.

• Максимізація добробуту споживачів, максимізація бюджетних надходжень або досягнення окремих соціальних цілей.

Для участі у тендері необхідно подати технічні і фінансові пропозиції, на основі яких і обиратиметься партнер. Для цього необхідно попередньо визначити критерії для оцінки і вибору переможця серед претендентів.

Приклад 4.2. Монополізм на ринку послуг з фумігації зерна в Україні.

Міністерство аграрної політики України вважає за необхідне зберегти монополію на ринку знезараження (фумігації) експортних зернових вантажів. Про це повідомив 24 грудня 2002 міністр аграрної політики Сергій Рижук на прес-конференції. За його словами, деякі структури «тиснуть» на міністерство і Державну інспекцію по карантину рослин з тим, щоб право проводити фумігацію зерна було надано кільком комерційним компаніям.

Крім того, ряд народних депутатів вже тричі пропонували парламенту внести зміни в закон про карантин рослин, що передбачають права займатися фумігацією зернових вантажів без спеціального дозвілу Міністерства аграрної політики. «Цього не буде, ми цього ніколи не дозволимо», - сказав міністр.

Він відзначив, що в даний час відміни монополії держави на цьому ринку різними шляхами добиваються вже 12 зерноторгових компаній. За словами міністра, компанії, що працюють на ринку фумігації, визначаються міністерством. В даний час це дві компанії – «Трансбалттермінал» і PestControlLtd (зареєстрована у Ірландії).

Тим часом, багато трейдерів вважають, що вони встановили дуже високі ціни на послуги з фумігації зерна. Як повідомлялося, Антимонопольний комітет України (АМК) оштрафував компанію PestControlLtd, що працює на ринку фумігації експортних зернових вантажів, на 34 тис. грн. за невчасне і неповне надання інформації, необхідної для проведення розслідування щодо наявності в її діях ознак порушення антимонопольного законодавства. АМК заявив, що якщо компанія і надалі нехтуватиме вимогами українського законодавства і відмовлятиметься від співпраці з державними органами, то її діяльність на території України буде припинена.

Питання про порушення конкурентного законодавства на ринку фумігації зернових експортних вантажів вирішено на засіданні АМК 26 грудня. 28 грудня 2002 року АМК України розповсюдив заяву, в якій визнав Міністерство аграрної політики і Держінспекцію по карантину рослин винними у порушенні антимонопольного законодавства на ринку знезараження (фумігації) зерна, що привело до дискримінації суб'єктів ринку.

У зв'язку з цим на засіданні АМК ухвалив рішення оштрафувати Держінспекцію по карантину рослин на 25 тис. грн., Прикордонні держінспекції по карантину рослин Миколаївської області - на 30 тис. грн., Одеської - на 50 тис. грн., Херсонської - на 25 тис. грн., Маріупольський фумігаційний загін - на 7 тис. грн., компанію PestControlLtd (Ірландія), що здійснює фумігацію зернових експортних вантажів за договором з Держінспекцією, - на 133 тис. грн.

Ці суми є меншими від тих, що планувалися, оскільки компанії вже звітували про зниження тарифів. PestControlLtd після прийняття рішення АМК зобов'язалася понизити вартість послуг з фумігації експортних зернових вантажів. Зокрема, одразу ж вартість послуг цієї компанії знижена з $1,35 до $1,15 за тонну, в деяких випадках вона досягає $0,70 за тонну залежно від обсягів зерна і інших чинників.

Крім того, АМК зобов'язав Міністерство агрополітики і Держінспекцію по карантину рослин розробити план по забезпеченню конкурентного середовища на ринку фумігації зернових експортних вантажів до 1 березня 2003 року, погодивши його з АМК. Цей захід повинен бути введений з 1 липня 2003 року.

Як відзначив міністр аграрної політики України Сергій Рижук, Держінспекція по карантину рослин до початку нового маркетингового року зобов'яже обнародувати нові правила на ринку фумігації зернових експортних вантажів і оголосити конкурс, в якому могли б взяти участь всі охочі працювати на ринку фумігації.

Джерело: Інтерфакс-Україна, 24 і 28 грудня 2002 р.