4. Законодавче регулювання інфраструктури аграрного ринку.

Навіть там де ринкова система є ефективною в досягненні своїх цілей щодо доставки продукції від виробників до споживачів, все одно залишаються можливості зробити систему більш ефективною. Законодавство може відіграти важливу роль в цьому через, наприклад, усунення непотрібних заборон та встановлення здорової правової основи для виконання функцій маркетингу, яка скоротить невизначеність на ринку. Правова структура, яка ясно зрозуміла та здійснюється послідовним методом, допоможе учасникам ринку більш акуратно передбачити наслідки своїх дій та дій інших, а значить - скоротити ризик та покращити ефективність ринкової системи.

Основою державного регулювання розвитку інфраструктури аграрного ринку є законодавство. Сьогодні найбільш розвинуті країни прийняли національну політику лібералізації сільськогосподарських ринкових систем, в той же час необхідні законодавчі умови для такої реформи створювалися не завжди. Різниця між цілями державної політики стосовно лібералізації ринків та реаліями правової системи часто найпомітніша в країнах перехідною економікою.

Законодавство – це, мабуть, найважливіший інструмент доступний державі для регулювання функціонування ринкової системи з метою досягнення бажаних політичних цілей. Взагалі, ініціативи реформування аграрного ринку неминуче включають законодавчий елемент.

Проте, використання законодавства в якості такого інструмента розвитку дуже залежить від контексту, в якому його використовують, особливо таких чинників як інституційна система і правова культура.

Виходячи з досвіду низки країн можна визначити загальні принципи, які можна використати у більшості випадків. Досвід показує, що ефект від правової реформи може бути складно передбачуваним. Тим не менш, приймаючи методологію, яка поєднує уважний аналіз законодавства з розробками його функціонування, надає можливість скоротити невизначеність правової реформи. Досвід також говорить, що політики повинні остерігатися занадто спрощених моделей, основаних на помилковому уявленні, що менша кількість правил означає більш ефективний ринок. З іншого боку, створення більшої економічної свободи для приватного сектору створює тенденцію збільшення зловживань, а також зростання потреби у новому більш витонченому правовому механізмі.

Роль законодавства багатогранна, але для цілей вивчення дисципліни «Інфраструктура аграрного ринку» доцільно згрупувати функції законодавства по відношенню до функціонування аграрного ринку в три групи:

• функції дозволу, які надають основну правову базу для ринкової системи (наприклад, права власності, правила щодо економічної поведінки, валют та комерційних інструментів, таких як чеки) без яких не може відбуватися продаж товарів;

• функції економічного регулювання, які стимулюють, відслідковують і дисциплінують суб’єктів ринку (наприклад, конкурентне законодавство, стандартизація показників якості, оподаткування тощо);

• функції обмеження, переважно призначені для обмеження ринкової діяльності певним чином, щоб уникнути соціально небажаних наслідків (наприклад, захист навколишнього середовища і прав споживачів).

Види законів, що впливають на функціонування аграрного ринку та його інфраструктури, наступні:

• Закони, що регулюють можливість діяти на ринку (приймати участь).

• Закони щодо окремих товарів. Вони часто передбачають засоби контролю продажу стратегічних продуктів, контроль якості, а також умови пакування і етикетування.

• Закони, що впливають на ринкове місце.

• Закони, що впливають на витрати.

• Закони, що впливають на пропозицію.

• Контроль цін.

• Регулювання ринкових маніпуляцій, в тому числі монополізму.

• Закони, що впливають на доступ до капіталу, в тому числі кредитів.

• Закони, що регулюють відносини між сторонами, а саме права і обов’язки сторін і стандартні форми угод.