Маржинальна революція

1-й етап

(70-80-ті рр. ХІХ ст.)

Представники: В.С. Джевонс (1835-1882),

К. Менгер (1840-1921),

Л.Вальрас (1834-1910)

Суб’єктивний напрям в політичній економії Характерні риси:

• суб’єктивно-психологічний підхід;

• причинно-наслідковий аналіз;

• визначення цінності економічних благ вихідною категорією наукових досліджень;

• обґрунтування теорії граничної корисності як головної умови визначення цінності товарів;

• визнання пріоритетності сфери споживання щодо сфери виробництва

2-й етап

(90-ті рр. ХІХ ст.)

Представники: А.Маршалл (1842-1924),

Дж. Б.Кларк (1847-1938)

В. Парето (1848-1923)

Неокласичний напрям в економічній теорії Характерні риси:

• відмова від суб’єктивно-психологічного підходу;

• заміна причинно-наслідкового методу функціональним;

• відмова від пошуку вихідної категорії та першопричини ціни;

• створення єдиної двокритеріальної теорії ціни, заснованої на одночасному вимірі граничних витрат і граничної корисності;

• поєднання сфери у єдину цілісну систему економічного аналізу

Рис 9.2. Етапи маржинальної революції

Класична політична економія

Неокласична економічна теорія

Спільне

• прагнення дотримуватися принципу “чистого знання”, “чистої” теорії без суб’єктивізму, психологізму, ідеологічних нашарувань;

• ідея само регульованої та рівноважної ринково економіки, яка узгоджує наміри окремих економічних суб’єктів;

• принцип економічного лібералізму

Відмінне

• трактування політичної економії як науки, яка досліджує універсальні закони економічного зростання;

• застосування причинно-наслідкового аналізу, з’ясування глибинної сутності економічних категорій, їх поділ на первинні та вторинні;

• націленість на динамічні процеси, вербальне дослідження розвитку економіки на довгих інтервалах часу;

• у центрі досліджень – проблеми зростання суспільного багатства залежно від темпів нагромадження капіталу та темпів зростання населення;

• витратний принцип визначення ціни, який пов’язує її величину з затратами праці (витратами виробництва);

• визначення сфери виробництва первинною по відношенню до сфери обігу

• трактування економічної теорії як науки про оптимальне використання обмежених ресурсів для задоволення людських потреб;

• застосування функціонального аналізу, дослідження взаємозалежності економічних змінних, виключення з уваги економічної науки дилеми первинних і вторинних економічних категорій;

• націленість на статичні процеси, обмежені короткими інтервалами часу, які допускають математичне формулювання та вирішення;

• у центрі досліджень – поведінка окремих фірм, споживачів, які прагнуть максимізувати прибуток (корисність);

• в основі визначення ціни – взаємодія попиту та пропозиції;

• поєднання сфери виробництва і сфери обігу в об’єкт цілісного системного аналізу

Рис 9.3. Спільні та відмінні ознаки класичної політичної економії та неокласичної економічної теорії