Семінарське заняття 1 Тема: Сім’я як джерело благополуччя особистості План

1. Фактори впливу на сім’ю та виховання.

2. Здоровий побут – необхідна умова успішного виховання дітей в сім’ї.

3. Сімейні традиції та їх роль у вихованні

Література

Алексеєнко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім’ї: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.

Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога: Учеб.пособ. – М.: Академия, 2001. – 160 с.

Чечет В.В. Педагогіка семейного воспитания. – Минск, 1998.

Усатенко Т. Духовний храм людини: сім’я, родина, рід // Освіта. – 2002. – № 34 (26 червня – 3 липня). – С. 14-15.

Скуратівський В. Покуть. – К.: Довіра, 1992.

Основні терміни і поняття: фактори впливу на сім’ю, побут сім’ї, традиції, звичаї, обряди

Хід роботи.

Усне опитування:

1. Проаналізуйте фактори впливу на сім’ю та виховання.

2. Здоровий побут – необхідна умова успішного виховання дітей в сім’ї.

3. Роль сімейних традицій у вихованні

Самостійна робота :

Скласти поетапний хронологічний ланцюжок факторів впливу на сім’ю та виховання.

Проаналізувати систему родинно-сімейної обрядовості.

Зовнішні фактори впливу на сім’ю та виховання

а) політичні, соціально-економічні й екологічні умови;

– зростання соціальної тривожності, непевності, байдужності, агресивності, жорстокості; поява процесу криміналізації свідомості і поведінки великої кількості дорослих і дітей;

– соціальної і міжсімейної напруженості;

– зміна ціннісних орієнтації, стандартів, норм і правил поведінки підростаючого покоління; зникнення з характеру певної категорії батьків і дітей таких позитивних якостей, як лагідність, жаль, відкритість, прямодушність, скромність, каяття, самоосуд, безкорисливість і ін.

– негативні зміни у фізичному, психічному і моральному здоров’ї батьків і дітей

– деформація багатьох функцій родини як соціального інституту, у тому числі і виховної;

– прояв у дітей байдужності, невмотивованої агресивності, утриманства, непевності, тривожності, відчуження дітей від батьків і батьків від дітей

б) ріст технізації і матеріального споживацтва;

– зловживання наркотиками й алкоголем, статева розбещеність, поширення захворювань, злочинність серед неповнолітніх дітей, насильство, жорстоке поводження з чоловіком (дружиною), дітьми, старими. Батьки і діти стали втягуватися у воєнні дії, національні і релігійні конфлікти

– зникнення сильних природних почуттів унаслідок зніженості і розвитку фармакології; генетична деградація; розрив традицій, що приводять до нерозуміння молоддю батьків і старших, і яка поводиться з ними як з чужою етнічною групою; знищення індивідуальності за допомогою могутнього механізму уніфікації поглядів і поводження через засоби масової інформації (як не парадоксально, але сьогодні індивід, що свідомо ухиляється від впливу телебачення, розглядається як “патологічний” суб’єкт).

– втрата історичної пам’яті, культури, моральності, духовності, забуття родоводу, багатих сімейних традицій, звичаїв, поглядів

– виявлятися бездуховність, безкультур’я, бездумне споживацтво, егоїзм, жорстокість стосовно дітей і старих

в) зменшення числа шлюбів і збільшення розлучень;

– одержують глибокі психофізичні травми (втрачають бадьорість, апетит, сон, відчувають свою “провину”, непевність, переляк і т.п.);

– переживають за батьків і за своє особисте благополуччя;

– неповноцінно розвиваються в морально-емоційному плані через відсутність любові, тепла, ласки, турботи батька чи матері;

– менш підготовлені до самостійної життєдіяльності;

– стають агресивними, особливо хлопчики, до однолітків і дорослих людей;

– бувають жорстокими, злими, різкими у відносинах і спілкуванні з навколишніми;

– складно налагоджувати стосунки з представниками протилежної статі;

– можуть негативно ставитися до майбутнього сімейного життя

г) зниження народжуваності дітей і збільшення смертності дорослого і дитячого населення;

– порушення наступності поколінь у сімейному вихованні,

– складності при вихованні в сім’ї єдиної дитини,

– збідніння людських відносин і спілкування між сім’ями і т.п

д) діяльність установ освіти, державних і суспільних установ і служб, що сприяють сім’ї і сімейному вихованню

– виникнення нових та наявність залишків старих форм співпраці

Внутрішні фактори впливу на сім’ю та виховання

а)житлові і матеріально-побутові умови сім’ї;

– впливають на планування і розвиток сім’ї,

– установки батьків щодо чисельності дітей у сім’ї,

– напрямку життєдіяльності сімейного колективу. З появою дитини дохід сім’ї знижується на 25-30%.

При наявності однієї дитини виникає поява додаткових складностей і проблем: у морально-емоційному вихованні єдиної дитини, розвитку в сина чи дочки навичок спілкування; міжособистісних відносин; організації дитячої життєдіяльності; здійсненні виховних функцій батька і матері.

б) структура сім’ї і її кількісний склад;

З’явилося велике число неповних сімей, що негативно впливає на виховання дитини (значно рідше дітей):

1) деформує його морально-емоційний розвиток (особливо коли мати впадає в дві крайності: чи вся увага приділяє єдиній дитині чи, навпаки, перестає піклуватися про неї значно менше, ніж раніш);

2) приводить до появи в дітей таких негативних якостей і рис, як замкнутість, недовіра, егоїзм, недисциплінованість, упертість, байдужість;

3) зменшує коло знань, інтересів, захоплень, умінь;

4) звужує сферу і вид взаємин і спілкування, їхнє різноманіття;

5) закладає у свідомості дівчаток перекручене уявлення про чоловіків (через неприязні відносини матері до колишнього чоловіка) і ін.

в) наявність у сім’ї обох батьків — батька і матері;

г) відношення батьків до дітей;

сприяють:

1. зміцненню міцності і життєдіяльності сім’ї;

2. зайнятості в сім’ї жінкою-матір’ю, що більш тісно пов’язана з дітьми, провідного положення і позиції;

3. збагаченню життєдіяльності сімейного мікроколективу;

4. процесу передачі матеріальних, моральних, культурних цінностей старшого покоління молодому.

д) виконання батьками функцій материнства і батьківства;

е) духовна єдність сім’ї;

Моделі життєдіяльності сім’ї:

1 – з орієнтацією батьків головним чином на матеріальні запити та інтереси,

2 – (навіть часто при слабких матеріальних умовах) на духовний розвиток дітей та інших членів сім’ї.

ж) моральна єдність сім’ї;

1) турбота чоловіка (батька) про дружину і дітей;

2) турбота дружини (матері) про чоловіка і дітей;

3) почуття любові та поваги дітей до матері і батька, вдячності їм за турботу, допомогу і захищеність;

4) допомоги дітей батькам, бабусі і дідусю, іншим членам сім’ї.

з) трудовий характер сім’ї, атмосфера працьовитості;

і) авторитет батьків;

к) сімейні традиції, звичаї й обряди

л) культура спілкування батьків з дітьми;

м) рівень педагогічної культури батьків

Побут – загальний уклад життя, властивий народові, якійсь соціальній групі. Позавиробнича сфера суспільного життя людей; одна з основних сфер суспільного життя, в якій формуються й виховуються люди, розкриваються їхні повсякденні відносини між собою. Активно впливає й на інші процеси та явища, зокрема на поведінку людей. Розвиток побуту визначається як рівнем матеріального виробництва, так і існуючою системою суспільних відносин.

Сімейний лад – характер взаємовідносин між батьками та іншими членами сім’ї, режим, традиції тощо.

Традиція (від лат. передання) – елементи соціальної й культурної спадщини, які передаються наступним поколінням і зберігаються протягом тривалого часу в суспільстві в цілому чи в окремих соціальних групах. Є одним з видів соціально-культурної наступності, що орієнтує як на збереження надбань культури, так і на їх відтворення й розвиток. Традиція проявляється у вигляді усталених, стерео типізованих норм поведінки, звичаїв, обрядів, свят, суспільних ідей, морально-етичних елементів. Одним з проявів розвитку традиційної культури є формування системи свят і обрядів.

Традиція – історично складений і переданий з покоління в покоління досвід, практика в будь-якій галузі суспільного життя, норми поведінки, смаки, ін.

Під сімейною традицією нами розуміється стійка форма сімейної життєдіяльності відносин і поведінки, що передається від батьків і старших членів сім’ї дітям. За допомогою традицій відбувається “трансляція” дітям знань, поглядів, ідеалів, переконань, смаків, переказів, поглядів, звичаїв і т.п.

Звичай – правило поведінки людей, що склалося в процесі їхнього співжиття, ввійшло в звичку, побут і свідомість певної групи чи всього суспільства. Звичаї з’явилися разом з виникненням людського суспільства внаслідок повторювання однакових вчинків, які згодом набули значення, стали нормою.

Звичай – загальноприйнятий порядок, традиційно встановлені правила суспільної поведінки. Манера поведінки, прийнятий спосіб дії.

Звичай як форма реалізації сімейних традицій служить для збереження і передачі від батьків дітям установлених правил поведінки і діяльності в конкретних ситуаціях. Звичаї супроводжуються різноманітними обрядами — специфічними діями, ціль яких полягає в тому, щоб “за допомогою емоційно насиченої символіки сприяти міцному засвоєнню соціального досвіду”

Обряди – соціальне явище, що являє собою комплекс символічних, визначених традицією умовних дій, спрямованих на оформлення (ображання) певних подій у житті людини, держави, приурочених окремим етапам трудової діяльності, а також відзначенню деяких пір року (похоронні, весілля, ін.).

Обряд – ряд усталених традицією дій, які супроводять якусь урочистість; звичний порядок, церемонія.