Макроекономічна модель дж. М. Кейнса
Державне регулювання ринкової економіки
Бюджетна
політика
Регулювання
державних видатків (збільшення) і
податків (зниження)
Кредитно-грошова
політика
Регулювання норми
процента (фіксація, зниження)
Стимулювання сукупного попиту (ad)
Стимулювання
споживчого попиту (С)
Стимулювання
інвестиційного попиту (І)
збільшення
схильності до споживання;
зменшення
схильності до заощадження
(ΔС)
відмова від
переваг ліквідності;
відносне підвищення
граничної ефективності капіталу;
збільшення
схильності до інвестування
дія мультиплікаційного
процесу
(ΔІ)
Досягнення
макроекономічної рівноваги за умов
зростання ефективного попиту
(AD
+ ΔAD
= AS)
Розширення обсягу національного виробництва (δy)
Ліквідація
циклічного безробіття, досягнення
повної зайнятості
(N
+ ΔN)
Вихід економіки зі стану кризи
Рис 13.3. Механізм функціонування макроекономічної моделі Дж. М. Кейнса
Основні завдання кейнсіансько-неокласичного синтезу
Синтез методологічних
принципів неокласики
та кейнсіанства
Синтез мікроекономічної
та макроекономічної
теорій
Синтез макроекономічної
статики
та динаміки
Синтез аналізу
рівноваги
та нерівноважних
станів
Рис 13.4. Зміст синтезу кейнсіанства та неокласики
Тема 14. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
Методологічні засади неокласичних моделей зростання
Класичний принцип
невтручання держави у функціонування
ринку та умова досконалої конкуренції
Класична теорія
факторів виробництва, започаткована
французьким класиком Ж.Б. Сеєм, згідно
з якою праця, капітал і земля рівноцінно
впливають на формування цінності товару
Неокласична
передумова про взаємозамінність
факторів виробництва та незмінність
їх ефективності
Неокласична
теорія граничної продуктивності,
викладена американським маржиналістом
Дж.Б. Кларком,
відповідно до якої доходи факторів
виробництва визначаються граничними
продуктами цих факторів
Рис 14.1. Методологічні засади неокласичних моделей зростання
ПРОВІДНІ ШКОЛИ
НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ, ЇХ ОСНОВНІ ПРЕДСТАВНИКИ
ТА ПРОБЛЕМАТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Англійська
(лондонська) школа неолібералізму (Л.Ч.
Робінс)
Неокласичне визначення предмета
економічної теорії. Запровадження в
економічний аналіз методологічного
принципу апріоризму
Французька (паризька) школа неолібералізму
(М.Алле)
Запровадження в економічну теорію
поняття “економіка ринків”. Проблеми
економічної ефективності та справедливості.
Інституційний та структуралістський
підхід
Неавстрійська (віденська) школа
неолібералізму
(Л. Фон Мізес,
Ф.фон Хайєк)
Ідеологія сучасного
економічного лібералізму. Заперечення
соціалізму й інтервенціонізму. Концепція
спонтанного (розширеного) порядку.
Принцип недосконалого знання. Структурний
аналіз макроекономічних проблем.
Критика кейнсіанської теорії і політики
Німецька школа неолібералізму
(В. Ойкен, А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард)
Концепція ідеальних
типів господарства. Політика ладу та
політика процесу. Розробка теорії
трансформації тоталітарного ладу.
Теорія соціального ринкового господарства.
Захист політики “соціальної компенсації”
Чиказька школа неолібералізму
(М. Фрідмен)
Розробка основоположних принципів
неолібералізму. Модифікація кількісної
теорії грошей. Монетарні теорії циклічних
коливань та інфляції. Дослідження
споживчої функції та поведінки споживача.
Гіпотеза природного рівня безробіття.
Рис 14.2. Основні школи неолібералізму