4. План ферми (загальні дані)

Ділянка для розміщення молочнотоварної ферми повинна бути розміщена нижче населеного пункту, водозабірних споруджень і вище ветеринарних приміщень і гноєсховища. Необхідно враховувати напрямок пануючих вітрів (від житлових будівель до комплексу), а також передбачати санітарно-захисну зону в розмірі не менше 300 м.

Крім того, вибираючи ділянку для ферми (комплексу) необхідно враховувати наступне:

• площу земельної ділянки для ферми (комплексу) розраховувати виходячи з норми площі на одну тварину;

• виробничі і допоміжні приміщення повинні бути розміщені відповідно до прийнятої технології утримання тварин;

• забезпечувати потоковість виробничого процесу з мінімальним переміщенням потоків корму, продукції і т.п.;

• об'єднання приміщень основного і допоміжного призначення повинні бути раціональними.

При плануванні тваринницьких підприємств слід передбачати блокування (об'єднання) будівель і споруд основного виробничого, підсобного і допоміжного призначень з метою підвищення компактності забудови, скорочення протяжності всіх комунікацій і площі огорож будівель і споруд в тих випадках, коли це не суперечить умовам технологічного процесу і техніці безпеки, санітарним, ветеринарним і протипожежним вимогам і доцільно по техніко-економічних міркуваннях.

Територію тваринницького підприємства розділяють на функціональні зони:

- виробничу;

- зберігання і підготовки кормів;

- зберігання відходів виробництва.

Взаємне розташування будівель і приміщень для утримання тварин приймають відповідно до технологічного процесу.

Ветеринарні об'єкти, котельні, гноєсховища відкритого типу на території підприємства слід розміщувати з підвітряної сторони по відношенню до тваринницьких будівель.

Вигульно-кормові двори або вигульні майданчики розташовують біля подовжньої стіни будівлі для утримання тварин або на окремому майданчику.

Годівниці на вигульно-кормових дворах слід розташовувати так, щоб при завантаженні їх транспортні засоби не заїжджали на вигульно-кормові двори.

Сховища кормів і підстилки на території підприємства слід розташовувати з таким розрахунком, щоб забезпечувалися найкоротші шляхи подачі кормів до кормоприготування або до місць годування, а підстилки - в секції і бокси, як правило, вище по рельєфу щодо виробничих будівель.

Приміщення приймання і відправки худоби, загальнофермські склади концентрованих кормів, як правило, повинні розміщуватися на межі підприємств, щоб забезпечувати вантаження і вивантаження тварин, прийом концентрованих кормів без заїзду зовнішнього транспорту на територію ферми (підприємства).

Технологічні розриви між всіма будівлями і спорудами для тварин слід приймати рівними протипожежним розривам, якщо не виникає необхідність збільшення цих розривів у зв'язку з технологічними і планувальними вимогами (прибудування вигульно-кормових дворів і вигульних майданчиків в розривах, вертикальне планування ділянки терасами і ін.).

5. Розробка технологічної карти

З метою повного обґрунтування комплексної механізації виробничих процесів на фермі (комплексі) і виборі найбільш прийнятого варіанта машин і устаткування складається технологічна карта (додаток).

Графа 1. – містить перелік усіх виробничих операцій, що повинні бути виконані на фермі в технологічній послідовності;

Графа 2. – повторювальність операцій на добу;

Графа 3. – тривалість операції протягом року;

Графа 4. – обсяг робіт у добу виходячи з поголів'я і добових норм (наприклад, раціонів для годівлі, виходу гною і т.п.);

Графа 5. – річний обсяг робіт визначається шляхом множення добового обсягу робіт на число днів у році, коли виконується та чи інша операція;

Графа 6. – найменування і марки машин і обладнання зайнятих на виконанні конкретних операцій;

Графа 7. – змінно-годинна продуктивність машин чи агрегату (обладнання). Визначається на підставі технічних даних (дорівнює 0,75….0,85) від продуктивності за одну годину чистого часу;

Графа 8. – тип і потужність привода машини. Враховується потужність електродвигуна в кВт чи автомобіля (трактора) у к.с.;

Графа 9. – балансова вартість машин і агрегатів (обладнання) визначається за методикою викладеної в розділі 7.2;

Графа 10. – кількість машин, агрегатів (обладнання) визначається виходячи з їхнього добового обсягу робіт, продуктивності машин і часу виконання операції;

Графа 11. – кількість обслуговуючого персоналу на одну машину (відповідно до технічної характеристики з урахуванням конкретної операції);

Графа 12. – число обслуговуючого персоналу для всіх машин. Визначається шляхом множення даних граф 10 і 11;

Графа 13. – число роботи машини в добу. Визначається шляхом розподілу добового обсягу робіт (графа 4) на сумарну продуктивність усіх машин (дані граф 7 і 10 помножити);

Графа 14. – число годин роботи машини за рік. Визначається множенням даних граф 13 на число днів роботи даної машини за рік;

Графа 15. – річні витрати праці. Одержують від множення граф 12 і 14;

Графа 16. – заробітна плата з нарахуванням. Визначається шляхом множення кількості відпрацьованих за рік людино-годин (графа 15) на тарифні ставки з обліком 7 % надбавки на страхування і 25 % - на виплату премій;

Графа 17. – амортизаційні відрахування;

Графа 18. – відрахування на поточний ремонт і обслуговування техніки;

Графа 19. – вартість електроенергії;

Графа 20. – вартість пально-мастильних матеріалів.

Графа 21. – усього витрат. Визначається шляхом підсумовування даних граф 16-20.