Тема 9. Епістемологія і методи досліджень теорії міжнародних відносин

 

1. Поняття "методу" і "методології".

ТМВ, як і кожна наука, використовує низку пізнавально-дослідницьких методів. Перш ніж зупинитися на їх конкретному аналізі, необхідно дати загальне тлумачення понять "метод" і "методологія". Найдоцільніше це зробити з точки зору загальнофілософського епістемологічного підходу. Тут епістемологія -- розділ філософії, який займається проблемами теорії пізнання: аналізом природи пізнання як явища, вивченням передумов виникнення пізнання як практичного процесу, закономірностей його еволюції, природи й сутності знання як явища, співвідношення пізнання та знання, реальності й знань, умов достовірності знання, пошуками визначення і критеріїв того, що взагалі слід вважати знанням.

З таких позицій, причина звернення науки до методу й методології в тому, щоб дотримуватися певних досить строгих правил і прийомів, по-перше, дослідження явищ і процесів; по-друге, роздумів над підсумками спостережень і виведення на їх підставі певних умовисновків; по-третє, перегляду раніше сформульованих положень і висновків чи то в бік відмови від них, часткового корегування або подальшого розвитку. Тільки наявність таких правил і їх строге дотримання дають змогу порівняти, сумістити, перевірити результати всіх окремих спостережень, досліджень, роздумів. Це, в свою чергу, відкриває можливості для формування науки як системи вивіреного певним чином знання, здатного необмежену кількість разів і з високою надійністю забезпечити отримання конкретних передбачуваних результатів свого застосування в схожих умовах. Наявність і використання таких правил дозволяє також визначити, і навіть достатньо точно, вірогідні погрішності або помилку спостереження, досліду, експерименту і тим самим вказати на діапазон (допустимі межі) надійності отриманого знання.

Поняття "методу" знаходиться в єдиному понятійному ряду з такими категоріями, як "метод -- методологія -- методика -- техніка експерименту (дослідження)" тощо. Єдність ряду вказує на наявність спільного для всіх понять, що входять до нього; чисельність останніх -- на присутність також і принципово важливих відмінностей.

Методом прийнято вважати сукупність прийомів і операцій, за допомогою яких здійснюється якась конкретна практична і/або теоретична діяльність. Метод виступає наслідком практики, спирається на наявні досягнення і стає вихідним пунктом та умовою наступних практичних дій і роздумів. Розуміння методу досить широке. Про методи говорять стосовно фази пізнання (методи експерименту, обробки емпіричних даних, побудови наукової гіпотези чи теорії, верифікації теорії, викладу наукових результатів); поділяють їх на філософські та спеціально-наукові, а за типом причинності -- на однозначно-детерміністські, вірогіднісні, багато-багатозначні; розрізняють якісні й кількісні. Сучасні науки на певному етапі свого розвитку здійснюють глибоку філософську та практичну ревізію всіх своїх методів, що є принципово важливим кроком у зростанні самосвідомості та самопізнання даної науки, її реальних можливостей. Наука про міжнародні відносини (ТМВ), яка з початку 60-х рр. різко розширила арсенал своїх методів, зараз об'єктивно стоїть перед потребою і перспективою своєї ревізії.

Під методологією в сучасній науці й теорії пізнання розуміють, по-перше, учення про систему принципів і способів організації якоїсь сфери діяльності (як теоретичної, так і практичної); а, по-друге, конкретний набір, комплекс, систему принципів і способів організації даної діяльності. У цьому сенсі однаково правомірно говорити як про методологію науки, так і про методологію навчання, політичної діяльності, апаратної роботи тощо. При цьому той факт, чи є конкретна сукупність принципів і способів організації даної діяльності набором, комплексом або системою, слугує принципово важливою вказівкою на рівні спеціалізації та розвитку відповідних сфер або виду діяльності: набір переважно свідчить про етап її становлення, система -- про високий рівень розвитку.