1.1.Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

1.2.Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності

1.3.Характеристика систем та моделей бухгалтерського обліку

1.4.Система фінансового обліку та техніка рахівництва

2.1. Загальні принципи побудови міжнародного плану рахунків бух. обліку.

2.2. План рах Англо-Саксонської облікової системи.

2.3. План рах бух обліку Євросоюзу.

2.4. План рах Організації Африканської Єдності.

3.1. План рах бух обліку Франції.

3.2. План рах бух обліку Німеччини.

3.3. План рах бух обліку Російської Федерації.

4.1.Склад, принципи і загальні вимоги до ФЗ.

4.2.Зміст та методика складання основних форм ФЗ.

4.3.Методика аналізу фінансового стану п-ва на базі ФЗ

1. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

Принципи - це базові концепції, що закладаються в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.

Принципи

1. Автономність компанії, її цілісність - компанія повинна бути юридично самостійною відносно свого власника

2. Грошовий вимір – свтановлення абсолютної межі для інф, що може бути відібрана та виміряна бухгалтером і відповідно обмежує інф, яку бухгалтер може повідомити про підприємство.

3. Функціонуюче підприємство-оцінка активів, що використовуються на підприємстві, ґрунтується на припущенні, що підприємство є функціонуючим, а не перебуває на межі припинення діяльності.

4. Собівартість – активи обліковуються за ціною, сплаченою за їх придбання, включаючи витрати, пов'язані з доставкою, налагодженням і введенням в експлуатацію - тобто за фактичною собівартістю.

5. Реалізація –реалізація і дохід, визнається в момент передачі підприємством покупцеві суттєвих ризиків і винагород, пов'язаних з власністю на продукцію (товар).

4. Нарахування - відокремлює виникнення права на одержання готівки від її реального надходження, юридичне зобов'язання платити готівку від моменту її сплати.

7. Відповідність - пов'язує доходи звітного періоду з витратами, завдяки яким ці доходи були одержані.

8. Періодичність - керівництву та іншим зацікавленим особам час від часу потрібна інформація про діяльність фірми. Виникає необхідність у періодичній звітності, яка базується на ідеї контролю.

9. Постійність - обравши якийсь із методів обліку, підприємство повинно використовувати саме його для відображення аналогічних операцій, доки не виникнуть вагомі причини для його зміни.

10. Обачність (обережність)- відображає підхід бухгалтера, його обережність і відповідальність перед тими, кому він надає інформацію.

11. Подвійність - все майно підприємства, що залишається після платежів за зобов'язаннями, може бути об'єктом позову інвесторів.

12. Суттєвість - бухгалтеру не потрібно реєструвати і відображати у звітності ті незначні події, витрати з обліку яких не були б виправдані корисністю одержаних результатів.

13. Припущення про стабільність валюти – для правильної оцінки бухгалтерської звітності необхідно брати до уваги зміну рівня цін.

2. Міжнародні організації зі стандартизації бухгалтерського обліку і звітності

Проблеми, пов’язані з наслідками поданої інф про фін стан підприємств, фахівці, розвинутих на той час країн, почали розуміти ще в 19 ст. Це стало причиною для розвитку професійних бухгалтерів (перші-ВБ), а саме:

1854 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Шотландії

1870 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Англії та Уельсу

1885 р. Привілейований інститут громадських фінансів і обліку

1888 р. Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії

1891 р. Асоціація привілейованих дипломованих бухгалтерів

1919 р. Привілейований інститут управлінських бухгалтерів

В середині XX ст. у зв'язку з розвитком міжнародних економічних відносин, спеціалізацією та кооперацією виробництва, створенням транснаціональних корпорацій назріла проблема неузгодженості облікових та аудиторських стандартів. Так, у 1966 році сформувалася Міжнародна дослідницька група бухгалтерів, до якої увійшли фахівці Американського Інституту сертифікованих громадських бухгалтерів, а також аналогічних інститутів Великобританії та Канади.

Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку був створений у 1973 році провідними професійними бухгалтерськими організаціями Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії та США.

Основні завдання Комітету полягають у розробці на потребу суспільства бухгалтерських стандартів, яких необхідно дотримуватися при складанні фінансових звітів; сприяти розповсюдженню їх у всьому світі; проводити роботу із удосконалення та гармонізації бухгалтерського обліку.

Міжнародний комітет з бухгалтерських стандартів здійснив низку проектів, спрямованих на досягнення зіставності фінансових звітів у всьому світі, оприлюднив 41 стандарт, що охоплює методологію і принципи організації бухгалтерського обліку та процедури, пов'язані з поданням фінансових звітів.

У 1981 р. Рада КМСБО створила міжнародну Консультативну групу, яка об'єднує представників міжнародних організацій - розробників і користувачів фінансових звітів, а також представників фондових бірж та організацій, що регулюють обіг цінних паперів.

У 1995 році КМСБО створив Міжнародну дорадчу раду - орган високого рівня, до складу якого входять провідні представники бухгалтерської професії, бізнесу, користувачі фінансової звітності, які обіймають керівні посади. Завданням Дорадчої ради є сприяння прийняттю Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підвищення авторитету діяльності МСБО.

Міжнародна федерація бухгалтерів, створена в 1977 році у Мюнхені на XI Міжнародному конгресі бухгалтерів. Сферою діяльності є розробка етичного, освітнього та аудиторського напрямів у бухгалтерському обліку. Вони займаються розробкою міжнародних вимог щодо аудиту, управлінського обліку, освіти та професійної етики.

Організація Об'єднаних Націй у 1982 році створили Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів обліку і звітності та періодично випускає рекомендації зі стандартизації звітності транснаціональних корпорацій.

На регіональному рівні: Федерація європейських бухгалтерів-експертів - 1986, Європейська федерація бухгалтерів і аудиторів – 1994, Африканська рада з бухгалтерського -1979, Міжамериканська асоціація бухгалтерів – 1949, Конфедерація бухгалтерів країн Азії та Тихого океану – 1976, Федерація бухгалтерів Південно-Східної Азії – 1977, Південноазіатська федерація бухгалтерів, Північна федерація бухгалтерів.

3. Характеристика систем та моделей бухгалтерського обліку.

У системах бухгалтерського обліку і звітності різних країн існують суттєві відмінності, обумовлені впливом численних факторів, до яких можна віднести: правове регулювання, фінансову та податкову системи, професійну підготовку бухгалтерів та аудиторів, загальну економічну ситуацію у країні, потреби користувачів облікової інформації, вплив інших держав тощо.

Відмінності практики ведення бухгалтерського обліку та її наслідків проілюстрував ще у 1990 році Д'Ільєрс, який навів приклад розрахунку прибутку на акцію, базуючись на правилах різних систем бухгалтерського обліку.

Перші спроби класифікувати системи бухгалтерського обліку різних країн були зроблені ще на початку XX ст. Тоді американський учений Генрі Ренд Хетфілд виділив три групи: Великобританія, США, континентальна Європа. Критерії класифікації ним не були визначені.

Наприкінці 1960-х років Матлер запропонував свій варіант класифікації систем бухгалтерського обліку, виділивши в ній чотири групи:

1) системи бухгалтерського обліку і звітності, що базуються на макроекономічному підході. Такий підхід означає, що система бухгалтерського обліку є інструментом формування національної економічної політики (Швеція);

2) системи бухгалтерського обліку і звітності, що базуються на мікроскопомічному підході. Такий підхід є характерним для країн з ринковою економікою і значною питомою вагою малого та середнього бізнесу

3) бухгалтерський облік як незалежна дисципліна, що розвивається, виходячи із практичних завдань бізнесу (США, Великобританія);

4) уніфікована система бухгалтерського обліку. Такі системи існують у країнах, де облік і звітність використовується урядом для моніторингу та контролю за економікою (Франція).

Американською асоціацією бухгалтерів у 1977 році була запропонована класифікація систем бухгалтерського обліку "за зонами впливу" з виділенням п'яти зон:

- британська;

- франко-іспансько-португальська;

- німецько-голландська;

- американська;

- комуністична.

Сучасні вчені виділяють такі моделі обліку:

Британо-американська модель (Велика Британія, США, Нідерланди) зорієнтована на інформаційні запити інвесторів і кредиторів, розвиненість ринків цінних паперів зумовила високий професіоналізм не тільки бухгалтерів, а й користувачів облікової інформації.

Континентальна модель застосовується у більшості країн Європи та в Японії. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, відрізняється консервативністю та високим ступенем втручання держави в облікову практику. Характерним є тісні зв'язки бізнесу з банками та відмінності практики обліку в різних країнах.

Південноамериканська модель (Аргентина, Бразилія, Перу). В цілому облік орієнтований на потреби державних і податкових органів, регламентований законодавчо, уніфікований. Особливістю організації обліку за цією моделлю є коригування даних бухгалтерської звітності відповідно до темпів інфляції.

Інтеграційна модель. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку, насамперед з інтересів міжнародних валютних ринків.

4. Система фінансового обліку та техніка рахівництва.

Інформація, необхідна для прийняття управлінських рішень повинна накопичуватися, зберігатися і бути готовою для використання. Для цього й існує облікова система. Функціями її є:

- збір, реєстрація та зберігання інформації;

- її систематизація;

- виконання математичних дій та узагальнення даних;

- підготовка фінансових звітів.

Комітет з Міжн Стандартизації Б.О. визначив якісні характеристики інформації, що забезпечують її корисність, а саме: зрозумілість, доречність, своєчасність, достовірність, зіставність.

Збір та оцінка облікової інф. протягом звітного періоду наз. Циклом опрацювання облікової інформації.

Особливості в оформленні первинних документів:

1. Записи цифр. При запису цифр на нерозграфленому аркуші для відмежування тисяч використовуються коми, а для десятих - крапки.

2. Знак грошової одиниці (доларів, фунтів та ін.) ставиться перед числом. Наприклад $5875,96.

3. Виділення підсумків. Число, після якого вказується підсумок, підкреслюється однією лінією. Це вказує, що наступне за підкресленим числом є результатом додавання або віднімання. Кінцевий підсумок підкреслюється двома лініями.

4. Позначення грошових одиниць у таблицях. Грошова одиниця позначається перед першою сумою в кожній колонці, а також перед останньою підсумковою сумою. Позначення грошової одиниці не використовується в регістрах бухгалтерського обліку - журналах та Головній книзі.

Документування господарських операцій - це перший крок в реєстрації та зберіганні інформації. Другим кроком є аналіз операції. Третім етапом реєстрації є запис у хронологічному порядку кожної операції та її економічних наслідків. Відомості про кожну операцію заносяться в Журнал. Журнал - це бухгалтерський реєстр початкового запису. Процедура опису операції в Журналі називається протоколюванням.

Журнал має наступну с-ру:

Дата	Назва рахунків і пояснень	Фоліо	Кт	Дт

Процедура перенесення інформації із Журналу до Головної книги (posting) виконується у такій послідовності (її можна відстежити, використавши матеріал навчального прикладу, наведеного нижче):

1. Знаходять у Головній книзі рахунок, що дебетується.

2. На рахунку проставляють дату здійснення господарської операції, у графі "Фоліо" - номер сторінки Журналу, із якої перенесено запис, у графі "Дебет" - записують суму, відображену в Журналі.

3. У графі "Фоліо" проставляють номер рахунка, на який було перенесено запис за дебетом.

4. Аналогічна процедура здійснюється для рахунка, що кредитується.

Структура Головної Книги:

Після того, як всі операції, зафіксовані в Журналі, перенесено до Головної книги, складається перелік усіх рахунків Головної книги з відображенням кінцевого сальдо по кожному рахунку. Цей перелік має назву первинного пробного балансу.

Коригування сальдо рахунків пробного балансу є однією із завершальних процедур облікового циклу. Воно проводиться з метою віднесення доходів та витрат до поточного облікового періоду.

Події, що потребують коригувальних записів, в основному пов'язані з відмінностями між витратами і затратами, а також між доходами і надходженнями. Існує чотири типи таких подій:

1. Доходи отримані наперед, але ще не зароблені, тобто одержання авансу.

2. Доходи зароблені, але ще не зареєстровані або не стягнені.

3. Витрати, сплачені наперед, але ще не понесені.

4. Витрати понесені, але ще не зареєстровані або не сплачені.

Після коригування дані переносятьсяу робочу (трансформаційну) таблицю, яка складається на прикінці облікового періоду до внесення коригуючи проводок і заповнення фінансових звітів.

Робоча таблиця має наступну структуру:

№ рах

Поточний пробн Балан

Коригуючі проведення

Пробн Бал. після кориг

Баланс

Звіт про приб і збит

Заключний пробн бал.

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

Крім значень в журналі, на практиці найчастіше застосовують чотири типи спеціальних журналів: журнал продажу, журнал придбання, журнал грошових надходжень, журнал грошових виплат.

2.1. Загальні принципи побудови міжнародного плану рахунків бух. Обліку.

Планом рахунків бух обліку називають їх групування за економічним змістом, призначенням і структурою в систематизованому переліку. Міжнародна практика створила два підходи до структури плану рахунків:

• двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку.

• інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Найпоширенішим є План рахунків Організації Африканської Єдності, що розроблено у 1969р. із значним впливом плану рахунків Європейського Союзу і впроваджений у більшості країн Африки.

Принципи плану рахунків:

1.міжнародні принципи бух обліку: точне відображення майнового і фінансового стану, правильність оцінки засобів і джерел, наявність облікових періодів, постійність методів які використовуються, повнота охоплення об’єктів.

2.чітке визначення в плані чотирьох їх категорій: балансові рахунки, рахунки для визначення фінансових результатів, рахунки управлінської бухгалтерії, що використовують для прийняття тактичних і стратегічних рішень, визначення й аналізу собівартості продукції; рахунки, з допомогою яких поєднуються дані фінансової та управлінської бухгалтерій. 3.Визначення фінансових результатів роботи підприємства чотирма способами – балансовий, затрати-випуск, управлінський і метод, що поєднує фінансову й управлінську бухгалтерії.

4. У більшості регіонів і національних планах рахунків виокремлюють основні рахунки, субрахунки першого та другого порядків, аналітичні рахунки першого та другого порядків.

2.2. План рах Англо-Саксонської облікової системи.

Характерною ознакою Англосаксонської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків (Великобританія, США, Канада). Їй властиві такі принцип:

1.дві самостійні бухгалтерії – фінансова і управлінська. Фінансова бухгалтерія дає загальну характеристику майна підприємства і всієї економічної діяльності, веде аналітичний облік розрахунків з постачальниками і покупцями. За даними фінансового обліку складається фінансова звітність. Управлінський облік призначений для задоволення інформаційних потреб і вирішує такі завдання як визначення очікуваного доходу від тієї чи іншої операції,складає прогнози по рентабельності випуску нових видів продукції та фінансового стану фірми на перспективу.

2.план рахунків складається на основі методи завтар і випуску.

3.постійне спрямування бухгалтерського обліку на оперативне визначення фінансового результату.

4.визначення фінансових результатів проводиться на базі групування витрат за елементами з чітким відображенням додаткової вартості.

2.3. План рах бух обліку Євросоюзу.

Основними особливостями цього плану рахунків є:

1. Він розроблений 25 липня 1978 р. і встановлює єдині норми та вимоги для країн ЄС за кожною статтею балансу та звіту про прибутки і збитки.

2. У ньому враховуються вимоги торговельного кодексу, який, зокрема, визначає перелік обов’язкових звітів, що використовуються господарськими одиницями.

3. Він виходить із податкових кодексів, які регламентують норми та методи проведення інвентаризації, створення резервів і визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

4. Він відповідає вимогам законодавства, яке передбачає організацію обліку та контролю залежно від форм власності, видів підприємств і розмірів.

Загальна характеристика класів рахунків:

Клас 1. “Рахунки капіталів” (9 рахунків): 10 “Капітал”, 11 “Результат минулого періоду”, 12 “Результат звітного періоду”.

Клас 2. “Рахунки матеріальних і нематеріальних основних засобів і фінансових вкладень” (8 рахунків) 20 “Нематеріальні основні засоби”, 21 “Матеріальні основні засоби”, 25 “Фінансові вкладення”.

Клас 3. “Рахунки запасів незавершеного виробництва” 31 “Сировина і матеріали”, 32 “Інші матеріали”, 35 “Готова продукція”, 36 “Товари”.

Клас 4. “Рахунки розрахунків” 40 “Постачальники”, 41 “Покупці”, 46 “Дебітори та кредитори”.

Клас 5. “Фінансові рахунки” 52 “Каса”.

Клас 6. “Рахунки затрат за елементами” (9 рахунків) 60 “Покупки”.

Клас 7. “Рахунки доходів за видами” (9 рахунків).

Клас 8. “Спеціальні рахунки” – призначені для обліку коштів і зобов’язань, що мають позабалансовий характер.

Клас 9. “Рахунки аналітичної експлуатації” – призначені для прийняття управлінських рішень фірми та перспективного її розвитку.

Фінансовий результат визначають шляхом співставлення затрат із

загальним випуском на підприємстві за видами діяльності.

Фінансовий результат, який відображений на рахунку 12 “Результат

звітного періоду”, визначають за даними рахунків 1–7 класів.