9.Міграція населення, види міграції

Мігра́ція — процес зміни постійного місця мешкання індивідів (окрема особа), або соціальних груп (сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших), що виражається в переміщенні в інший регіон, географічний район або країну.

В демографії міграція розглядається як складова частина процессу «відтворення населення», як «механічний рух населення».

Розрізняють внутрішні та міжнародні міграції. Внутрішня міграція відбуваються в межах окремих країн. Міжнародна міграція — це зовнішня, міждержавна міграція населення, рух населення через державні кордони. Розрізняють незворотну (постійну) міжнародну міграцію; тимчасово-постійну, яка обмежена терміном перебування у приймаючій країні від одного року до шести (через збереження залежності від країни-донора); сезонну, пов'язану з короткотерміновими поїздками протягом року (наприклад, кочовий спосіб ведення тваринництва, що зберігся у гірських країнах та на Близькому Сході, паломництво до святих місць). Маятникова міграція (човникова, прикордонна) — щоденне, рідше щотижневе переміщення з однієї країни до іншої та у зворотному напрямку. Характерною рисою сучасної міжнародної міграції населення є нелегальна (неврегульована) імміграція, яка стала масовою починаючи з 70-х рр. ХХ ст. Вимушена міграція зумовлена політичними та соціально-екологічними чинниками. Деякі фахівці розрізняють також епізодичну міжнародну міграцію, пов'язану з міжнародним туризмом і службовими та іншими поїздками. Кожен з цих видів міграції зумовлений неоднорідністю якості життя населення в різних країнах і є процесом об'єктивним. Уряди вживають відповідних заходів щоб пожвавити еміграцію (країни з низьким рівнем життя), або стримувати імміграцію (США, країни ЄС). Основні тенденції міграцій населення України впродовж 1989—2005 рр. характеризувалися зниженням загального рівня мобільності населення; зменшенням інтенсивності міграційних зв'язків з колишніми республіками СРСР і натомість -розширенням контактів з країнами «старого» зарубіжжя виникненням потоку постійної еміграції з України до країн Європи, Америки, а також до Ізраїлю, прибуттям студентів з країн, що розвиваються.

10. Форми суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування)

На різногалузевих підприємствах під впливом науково-техніч­ного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси даль­шого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси вияв­ляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм органі­зації виробництва. Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші фор­ми його організації — деконцентрація., спеціалізація, конверсія, ко­оперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об'єктні види та показники рівня розвитку.

Концентрація – це зосередження великих обсягів виробництва на окремих підприємствах в окремих центрах. Концентрація може відбуватися екстенсивним ( розширення виробництва) і інтенсивним шляхом (нові технології).

Спеціалізація – випуск на одному підприємстві певного виду продукції, що веде до поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості виробництва. Найбільш характерна для машинобудування.

Кооперування – це встановлення виробничих взаємозв'язків між спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над випуском складної продукції. Характерна для машинобудування.

Комбінування – поєднання на одному підприємстві всіх стадій переробки певної сировини, що забезпечує мало або безвідхідність товариства. Поширеній в металургії, текстильній, деревообробній та нафтохімічній промисловості.

Диверсифікація – процес кількісного і якісного урізноманітнення виробництва. Характерна для великих підприємств, які повільно реагують на зміни попиту і поруч з основним видом продукції налагоджують виробництво іншої, яка користується попитом.

Комплексування – встановлення ефективних виробничих зв'язків між окремими підприємствами різних галузей. Ці підприємства можуть послідовно переробляти сировину взаємопостачати матеріали і готову продукцію, використовувати спільну виробничу інфраструктуру. В наслідок чого формуються промислові комплекси.