![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •2. Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил
- •3. Закономірності рпс
- •4. Принципи розміщення продуктивних сил
- •6. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •7. Розміщення продуктивних сил і раціональне природокористування
- •9.Міграція населення, види міграції
- •10. Форми суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування)
- •11. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу
- •12.Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів
- •13. Види економічного районування
- •14. Основні групи галузевого районування
- •15. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Донецького економічного району
- •16. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Придніпровського економічного району
- •17.Північно-східний економічний район: склад, природно-ресурсний та виробничий потенціали
- •18. Розміщення продуктивних сил Карпатського району
- •19. Спеціалізація господарства і проблеми розміщення виробництва Подільського району
- •20. Розміщення і спеціалізація господарства Причорноморського району
- •21. Господарський комплекс Центральноукраїнський комплекс
- •22. Природно-ресурсний і виробничий потенціал Північно- Західного економічного потенціалу
- •23. Спеціалізація господарського комплексу Центрально-Подільського району
- •24. Роль пек (паливно-енергетичний комплекс) в народному господарстві України. Галузевий склад комплексу.
- •25. Вугільна промисловість України:сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку. Характеристика вугільних басейнів
- •26. Сучасний рівень та перспективи розвитку нафтової промисловості України
- •27. Розміщення газової промисловості , система газопроводів України
- •28. Основні проблеми та перспективи розвитку машинобудування в Україні
- •29. Машинобудівний комплекс: значення в розвитку господарського комплексу країни, галузева структура та форми його територіальної організації
- •30. Особливості і принципи розміщення галузей машинобудування України
- •31. Сучасний рівень розвитку машинобудування України
- •32. Сировинна база чорної металургії
- •33. Основні передумови розвитку та принципи розміщення підприємств чорної металургії
- •34. Кольорова металургія України: сировинна база, особливості розміщення і розвитку
- •35. Фактори розміщення хімічної промисловості
- •36. Сучасний рівень розвитку та особливості розміщення хімічної промисловості України. Основні проблеми розвитку хімічної промисловості
- •37. Розміщення виробництва мінеральних добрив, сірчанокислотної, содової промисловості
- •38. Розміщення важкого машинобудування
- •39. Розміщення середнього машинобудування
- •40. Розміщення загального машинобудування
- •41. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу
- •42. Агропромисловий комплекс України, фактори його розвитку, структури особливості
- •43. Розміщення галузей рослинництва
- •44. Розміщення галузей тваринництва
- •45. Земельний фонд України
- •46. Структура та принципи розмыщення основних галузей переробного комплексу ????????????????????
- •47 Фактори, що визначають розміщення галузей переробного комплексу апк України
- •48. Сучасний рівень та особливості розміщення харчової промисловості
- •49. Сучасний рівень та особливості розміщення легкої промисловості
- •50. Економічне районування
- •51. Основні проблеми та перспективи розвитку сільського господарства
- •54. Сутність і значення міжнародних економічних звёязків в становленні національної економіки україни
9.Міграція населення, види міграції
Мігра́ція — процес зміни постійного місця мешкання індивідів (окрема особа), або соціальних груп (сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших), що виражається в переміщенні в інший регіон, географічний район або країну.
В демографії міграція розглядається як складова частина процессу «відтворення населення», як «механічний рух населення».
Розрізняють внутрішні та міжнародні міграції. Внутрішня міграція відбуваються в межах окремих країн. Міжнародна міграція — це зовнішня, міждержавна міграція населення, рух населення через державні кордони. Розрізняють незворотну (постійну) міжнародну міграцію; тимчасово-постійну, яка обмежена терміном перебування у приймаючій країні від одного року до шести (через збереження залежності від країни-донора); сезонну, пов'язану з короткотерміновими поїздками протягом року (наприклад, кочовий спосіб ведення тваринництва, що зберігся у гірських країнах та на Близькому Сході, паломництво до святих місць). Маятникова міграція (човникова, прикордонна) — щоденне, рідше щотижневе переміщення з однієї країни до іншої та у зворотному напрямку. Характерною рисою сучасної міжнародної міграції населення є нелегальна (неврегульована) імміграція, яка стала масовою починаючи з 70-х рр. ХХ ст. Вимушена міграція зумовлена політичними та соціально-екологічними чинниками. Деякі фахівці розрізняють також епізодичну міжнародну міграцію, пов'язану з міжнародним туризмом і службовими та іншими поїздками. Кожен з цих видів міграції зумовлений неоднорідністю якості життя населення в різних країнах і є процесом об'єктивним. Уряди вживають відповідних заходів щоб пожвавити еміграцію (країни з низьким рівнем життя), або стримувати імміграцію (США, країни ЄС). Основні тенденції міграцій населення України впродовж 1989—2005 рр. характеризувалися зниженням загального рівня мобільності населення; зменшенням інтенсивності міграційних зв'язків з колишніми республіками СРСР і натомість -розширенням контактів з країнами «старого» зарубіжжя виникненням потоку постійної еміграції з України до країн Європи, Америки, а також до Ізраїлю, прибуттям студентів з країн, що розвиваються.
10. Форми суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування)
На різногалузевих підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усуспільнення й суспільного поділу праці. Ці процеси виявляються в еволюційному розвитку низки суспільних форм організації виробництва. Серед них провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації — деконцентрація., спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об'єктні види та показники рівня розвитку.
Концентрація – це зосередження великих обсягів виробництва на окремих підприємствах в окремих центрах. Концентрація може відбуватися екстенсивним ( розширення виробництва) і інтенсивним шляхом (нові технології).
Спеціалізація – випуск на одному підприємстві певного виду продукції, що веде до поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці і зниження собівартості виробництва. Найбільш характерна для машинобудування.
Кооперування – це встановлення виробничих взаємозв'язків між спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над випуском складної продукції. Характерна для машинобудування.
Комбінування – поєднання на одному підприємстві всіх стадій переробки певної сировини, що забезпечує мало або безвідхідність товариства. Поширеній в металургії, текстильній, деревообробній та нафтохімічній промисловості.
Диверсифікація – процес кількісного і якісного урізноманітнення виробництва. Характерна для великих підприємств, які повільно реагують на зміни попиту і поруч з основним видом продукції налагоджують виробництво іншої, яка користується попитом.
Комплексування – встановлення ефективних виробничих зв'язків між окремими підприємствами різних галузей. Ці підприємства можуть послідовно переробляти сировину взаємопостачати матеріали і готову продукцію, використовувати спільну виробничу інфраструктуру. В наслідок чого формуються промислові комплекси.