![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •2. Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил
- •3. Закономірності рпс
- •4. Принципи розміщення продуктивних сил
- •6. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •7. Розміщення продуктивних сил і раціональне природокористування
- •9.Міграція населення, види міграції
- •10. Форми суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування)
- •11. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу
- •12.Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів
- •13. Види економічного районування
- •14. Основні групи галузевого районування
- •15. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Донецького економічного району
- •16. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Придніпровського економічного району
- •17.Північно-східний економічний район: склад, природно-ресурсний та виробничий потенціали
- •18. Розміщення продуктивних сил Карпатського району
- •19. Спеціалізація господарства і проблеми розміщення виробництва Подільського району
- •20. Розміщення і спеціалізація господарства Причорноморського району
- •21. Господарський комплекс Центральноукраїнський комплекс
- •22. Природно-ресурсний і виробничий потенціал Північно- Західного економічного потенціалу
- •23. Спеціалізація господарського комплексу Центрально-Подільського району
- •24. Роль пек (паливно-енергетичний комплекс) в народному господарстві України. Галузевий склад комплексу.
- •25. Вугільна промисловість України:сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку. Характеристика вугільних басейнів
- •26. Сучасний рівень та перспективи розвитку нафтової промисловості України
- •27. Розміщення газової промисловості , система газопроводів України
- •28. Основні проблеми та перспективи розвитку машинобудування в Україні
- •29. Машинобудівний комплекс: значення в розвитку господарського комплексу країни, галузева структура та форми його територіальної організації
- •30. Особливості і принципи розміщення галузей машинобудування України
- •31. Сучасний рівень розвитку машинобудування України
- •32. Сировинна база чорної металургії
- •33. Основні передумови розвитку та принципи розміщення підприємств чорної металургії
- •34. Кольорова металургія України: сировинна база, особливості розміщення і розвитку
- •35. Фактори розміщення хімічної промисловості
- •36. Сучасний рівень розвитку та особливості розміщення хімічної промисловості України. Основні проблеми розвитку хімічної промисловості
- •37. Розміщення виробництва мінеральних добрив, сірчанокислотної, содової промисловості
- •38. Розміщення важкого машинобудування
- •39. Розміщення середнього машинобудування
- •40. Розміщення загального машинобудування
- •41. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу
- •42. Агропромисловий комплекс України, фактори його розвитку, структури особливості
- •43. Розміщення галузей рослинництва
- •44. Розміщення галузей тваринництва
- •45. Земельний фонд України
- •46. Структура та принципи розмыщення основних галузей переробного комплексу ????????????????????
- •47 Фактори, що визначають розміщення галузей переробного комплексу апк України
- •48. Сучасний рівень та особливості розміщення харчової промисловості
- •49. Сучасний рівень та особливості розміщення легкої промисловості
- •50. Економічне районування
- •51. Основні проблеми та перспективи розвитку сільського господарства
- •54. Сутність і значення міжнародних економічних звёязків в становленні національної економіки україни
48. Сучасний рівень та особливості розміщення харчової промисловості
49. Сучасний рівень та особливості розміщення легкої промисловості
Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій.
Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.
Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходяться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї, Коростишеві та Родомишлі. У 1998 р. бавовняна промисловість України забезпечувала 62,5% загального виробництва тканин.
Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівецької та Закарпатської областей.
Лляна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства — основні виробники лляної продукції зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Лляні тканини становлять близько 11,3% загального виробництва тканин в Україні. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.
Шовкова промисловість України, що значною мірою пов'язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську.
Трикотажна промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції, однак за 1991—1998 рр. обсяги виробництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів (з 351 млн. шт. виробів у 1990 р. до 6,5 млн. шт. виробів у 1998 р.). Підприємства цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.
Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.
Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. За останні роки у взуттєвій промисловості України спостерігається істотне скорочення обсягів виробництва: якщо у 1990 р. випускалось 196 млн. пар взуття, то у 1998 р. — лише 8,9 млн. пар. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.
Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці.