- •2. Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил
- •3. Закономірності рпс
- •4. Принципи розміщення продуктивних сил
- •6. Природно-ресурсний потенціал і його структура
- •7. Розміщення продуктивних сил і раціональне природокористування
- •9.Міграція населення, види міграції
- •10. Форми суспільної організації виробництва (концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування)
- •11. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу
- •12.Територіальний поділ праці – основа формування економічних районів
- •13. Види економічного районування
- •14. Основні групи галузевого районування
- •15. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Донецького економічного району
- •16. Характеристика галузевої та територіальної структури господарства Придніпровського економічного району
- •17.Північно-східний економічний район: склад, природно-ресурсний та виробничий потенціали
- •18. Розміщення продуктивних сил Карпатського району
- •19. Спеціалізація господарства і проблеми розміщення виробництва Подільського району
- •20. Розміщення і спеціалізація господарства Причорноморського району
- •21. Господарський комплекс Центральноукраїнський комплекс
- •22. Природно-ресурсний і виробничий потенціал Північно- Західного економічного потенціалу
- •23. Спеціалізація господарського комплексу Центрально-Подільського району
- •24. Роль пек (паливно-енергетичний комплекс) в народному господарстві України. Галузевий склад комплексу.
- •25. Вугільна промисловість України:сучасний стан, основні проблеми та перспективи розвитку. Характеристика вугільних басейнів
- •26. Сучасний рівень та перспективи розвитку нафтової промисловості України
- •27. Розміщення газової промисловості , система газопроводів України
- •28. Основні проблеми та перспективи розвитку машинобудування в Україні
- •29. Машинобудівний комплекс: значення в розвитку господарського комплексу країни, галузева структура та форми його територіальної організації
- •30. Особливості і принципи розміщення галузей машинобудування України
- •31. Сучасний рівень розвитку машинобудування України
- •32. Сировинна база чорної металургії
- •33. Основні передумови розвитку та принципи розміщення підприємств чорної металургії
- •34. Кольорова металургія України: сировинна база, особливості розміщення і розвитку
- •35. Фактори розміщення хімічної промисловості
- •36. Сучасний рівень розвитку та особливості розміщення хімічної промисловості України. Основні проблеми розвитку хімічної промисловості
- •37. Розміщення виробництва мінеральних добрив, сірчанокислотної, содової промисловості
- •38. Розміщення важкого машинобудування
- •39. Розміщення середнього машинобудування
- •40. Розміщення загального машинобудування
- •41. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу
- •42. Агропромисловий комплекс України, фактори його розвитку, структури особливості
- •43. Розміщення галузей рослинництва
- •44. Розміщення галузей тваринництва
- •45. Земельний фонд України
- •46. Структура та принципи розмыщення основних галузей переробного комплексу ????????????????????
- •47 Фактори, що визначають розміщення галузей переробного комплексу апк України
- •48. Сучасний рівень та особливості розміщення харчової промисловості
- •49. Сучасний рівень та особливості розміщення легкої промисловості
- •50. Економічне районування
- •51. Основні проблеми та перспективи розвитку сільського господарства
- •54. Сутність і значення міжнародних економічних звёязків в становленні національної економіки україни
45. Земельний фонд України
Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу. Власне земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57,9 млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%, розораність — 57,1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.
За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними об'єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).
Земельний фонд України становить 60,4 млн. га, більшу частину його на кінець 2002р. складали сільськогосподарські угіддя (41800,4 млн. га). Землі під ріллею становили 32,5 млн. га, або 53,9% земельної площі країни. У структурі земельних угідь України переважають родючі чорноземи (типові, звичайні і південні), які займають 55% площі орних земель. Біля 10% ріллі мають опідзолені і деградовані чорноземи, 2,5% - солонуваті ґрунти, 6% - чорноземні і дерново-чорноземні ґрунти на супісках і піщаних породах. Підзолисті ґрунти займають 7% ріллі, опідзолені - 5%. Біля 7% ріллі вкрито сірими лісовими ґрунтами. Розповсюджені також каштанові, лучні ґрунти, буроземи тощо.
Сумарна оцінка потенціалу земельних ресурсів України (за розрахунками В.П. Руденка) складає 13946,3 млн. грн.
Розподіл земельного фонду України за землекористувачами характеризується такими співвідношеннями: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерські господарства — 46,7 млн. га, або 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства — 7,2 млн. га, або 11,9%; підприємства промисловості, транспорту, зв'язку та ін. — 2,1 млн. га, або 3,5%; заклади науки, культури, освіти, охорони здоров'я та ін. — 0,2 млн. га, або 0,3%; установи природоохоронного та рекреаційного призначення — 0,3 млн. га, або 0,5%; водогосподарські підприємства — 0,5 млн. га, або 0,8%; житлово-експлуатаційні організації — 0,1 млн. га, або 0,2%; землі державної власності — 3,3 млн. га, або 5,5%.
Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найвища залученість земель у господарський обіг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. В цілому земельні ресурси України характеризуються досить високим біопродуктивним потенціалом, а в його структурі висока питома вага ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,3%), Миколаївської (86,6%), Кіровоградської (85,7%), Дніпропетровської (82,8%), Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей.
46. Структура та принципи розмыщення основних галузей переробного комплексу ????????????????????
Щодо територ стр-ри АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної стр-ри. В науковій літ-рі виділяють локальні регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових п-в по переробці малотранспортабельної с/г пр-ції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють: 1)агропромисловий пункт – локальна форма АПК, що обєднує в наслееному пункті переробку кількох видів с/г сировини; 2)агропромисловий центр – локальна форма АПК, яка обєднує в населеному пункті переробку кількох видів с/г сировини; 3)агропромисловий кущ – локальна форма АПК, що хар-ся компактним розміщенням на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами; 4)агропромисловий вузол – складне територіальне агропромислове утворення, яке розглядається як система компактно розміщених агропромислових пунктів, центрів і кущів навколо міста (як правило, обласного чи районного центру). Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району. В межах природно-ек зон виділяють зональні АПК, сформовані під впливом природних умов відповідної зони. Вони представлен інтегральними агропромисловими зонами і агропромисловими районами та спеціалізованими агропромисловими зонами і районами. Інтегральна агропромислова зона – це територіальне зосередження всіх агропромислових підкомплексів в межах однієї природно-економічної зони. Такі зони сформувались у межах Полісся, Лісостепу і Степу України. До складу інтегральної агропромислової зони входять спеціалізовані агропромислові зони, які формуються на основі переважно одного спеціалізованого процесу (наприклад, картоплепродуктова зона). Спеціалізований агропромисловий район – територіальне зосередження агропромислових п-в однієї спеціалізації в межах відповідної спеціалізованої зони (коноплепереробне в-во). Інтегральний агропромисловий район – це територіальне зосередження агропромислових п-в у межах певної частини природно-економічної зони. Якщо зональні АПК формувалися переважно під впливом природних умов у межах природно-ек зон Полісся, Лісостепу і Степу, то навколо великих міст, промислових і рекреаційних центрів переважно під впливом ек-х факторів формувалися зональні – інтегральні і спеціалізовані приміські АПК. На формування таких агропромислових утворень насамперед впливає попит населення великих міст на малотранспортабельну пр-цію харчування – овочі, свіже і дієтичне мясо, незбирана молочна продукція. Для приміських АПК характерна відсутність в-ва і переробки більшості зернових і технічних культур та тісний звязок в-ва продукції з її реалізацією. Практично це агропромислово-торговельні територіальні комплекси.