5. Технологічний процес складання машин

Складання машин – це заключна стадія виробництва машин. Трудомісткість складальних робіт досягає 20 – 50 % загальної трудоміст­кості виготовлення машин. Від якості складання залежать експлуа­таційні показники виробу, його надійність, працездатність і дов­говічність.

Складання є послідовним сполученням деталей в складальні одиниці, механізми і машини. Виріб, залежно від його складності, може бути розчленований на декілька складальних одиниць. Будь-який процес складання містить такі стадії:

• Підгонка і обробка деталей в складальні одиниці (характерна, як правило, для одиничного і дрібносерійного виробництва).

• Попереднє складання — з'єднання окремих деталей в прості скла­дальні одиниці і агрегати (механізми).

• Загальне складання.

• Регулювання та випробовування виробу.

Технологічний процес складання розробляють для кожної стадії і оформляють у вигляді технологічних карт, схем, які є основною технологічною документацією.

В залежності від обсягу випуску продукції застосовують складання стаціонарне та рухоме.

При стаціонарному складанні виріб повністю складається на одно­му місці (посту), до якого подаються всі деталі і складальні одиниці, виконує його одна бригада робітників. Цей метод використовується в одиничному та малосерійному виробництвах.

При рухомому складанні виріб, що складається, послідовно перемішується по робочих місцях, на яких виконуються певні скла­дальні операції. Таке складання застосовується в масовому та багато­серійному виробництвах. Рухоме складання є поточним, тому поділяється на операції, що потребують однакового часу для їх вико­нання, що відповідає такту складання. При цьому переміщення виро­бу (рух конвеєра) може бути безперервним або періодичним. При без­перервному складанні операції виконуються в процесі руху конвеєра, швидкість якого повинна забезпечувати виконання складальної опе­рації на даному робочому місці і відповідати такту складання. При періодичному переміщенні складальна операція виконується під час зупинки конвеєра.

Важливим завданням складання є механізація операцій та автома­тизація всього складального процесу.

Автоматичні складальні лінії використовують на автомобільних за­водах, підприємствах радіотехнічної промисловості, точної механіки, сільськогосподарського машинобудування.

Останньою стадією складання машин є контроль і випробування ви­робів. Окремі вузли проходять контроль у процесі складання.

Існує вибірковий і обов'язковий контроль. Обов'язковому контролю підлягають відповідальні вузли. Випробування машин є перевіркою параметрів, які отримала машина в процесі виготовлення.

На основі результатів випробувань роблять висновки про якість ви­робу і виписують паспорт.

Тема 18 Технології хімічних виробництв

1. Структура хімічної промисловості України

2. Хіміко-технологічні процеси (ХТП)

3. Виробництво основних видів хімічної продукції

4. Нафтопереробна промисловість

1. Структура хімічної промисловості України

Підприємства хімічного комплексу належать до виробництв, що визначально впливають на розвиток більшості інших галузей: гірничо-хімічної і металургійної промисловості, енергетики і нафтопереробки, агропромислового комплексу, харчової, легкої та фармацевтичної промисловості.

Базою хімічної промисловості є хімічні тех­нології та хімічне машинобудування.

Хімічна технологія – наука про найбільш економічно та екологічно обґрунтовані методи хімічної переробки сировини та напівпродуктів у засоби виробництва і предмети споживання.

Підприємства хімічного комплексу України виробляють понад 130000 різних хімічних продуктів. Хімічна промисловість забезпечує інші галузі напівпродуктами для переробки, а населення – товарами спо­живання.

Хімічні підприємства виробляють продукцію, що замінює метали, скло, деревину, шкіру. Переробляючи на хімічних підприємствах нафту, газ і вугілля отримують бензини і мастила для двигунів, кокс, пластмаси, гуми і синтетичні каучуки, хімічні волокна і барвни­ки, вибухові речовини, добрива і засоби захисту рослин, парфумерію і фармпрепарати, штучну шкіру і синтетичні миючі засоби, тару і ху­дожньо-декоративні вироби, лаки і фарби, будівельні матеріали, клеї та інші продукти. ,

Хімічна промисловість використовує різноманітну сировину: мінеральні й органічні корисні копалини, компоненти флори та фауни, синтетичні напівпродукти і промислові відходи, природні води і повітря.

Для розвитку хімічних виробництв Україна має достатню сировин­ну базу: вугілля, нафту і газ, кам'яну і калійні солі, сірку і графіт, гіпс, вапняки і доломіти, глини, природні і морські води.

Різноманітність хімічної продукції пояснюється тим, що хімічні технології дають можливість отримати із одного матеріалу кілька різних продуктів, або, навпаки, певний продукт – із різних видів сировини.

Згідно із прийнятою класифікацією продукцію хімічної промисло­вості поділяють на 7 класів:

• продукція неорганічної хімії і гірничо-хімічна сировина;

• полімери — синтетичні каучуки, пластмаси і хімічні волокна;

• лакофарбні матеріали і продукти;

• синтетичні барвники й органічні напівпродукти;

• продукти органічного синтезу (нафто-, коксо- та лісохімія);

• хімічні реактиви і особливо чисті речовини;

• медикаменти і хіміко-фармацевтична продукція.

Основу хімічної промисловості України становить виробництво неорганічних кислот, соди, глинозему, мінеральних добрив, продуктів нафтоперероблення, полімерів, медикаментів і фармпрепаратів. Витоки хімічних технологій сягають давнини і стосуються, переважно, виробництва ліків та пороху. Одні з перших рецептів чорного пороху були записані не пізніше 1250 р.

Початок промислового виробництва основ­них хімічних продуктів у Європі відноситься до XV ст., коли з'явились дрібні спеціалізовані виробництва кислот, лугів, солей, фармпрепаратів та деяких органічних речовин. В XVI – XVII ст. Росія мала власні хімічні виробництва фарб, селітри, пороху, соди, сірчаної кислоти.

Основними тенденціями сучасного розвитку хімічної промисло­вості є перехід до безперервних, автоматизованих, безвідходних, енер­гозберігаючих виробництв з широким використанням біотехнологічних процесів. Сучасні хімічні технології спрямовані, насамперед, на розв'язання глобальних проблем людства: збереження і поповнен­ня продовольчих запасів переробкою нехарчової сировини, енергозбе­реження і попередження забруднення біосфери.

До провідних напрямів еволюції хімічних технологій належать: створення нових видів хімічної продукції багатоцільового призначення (водню, аміаку, метанолу), поглиблення комплексної переробки мінеральної сировини, нафти і газу, а також створення нових хімічних джерел стру­му та систем перетворення енергії.