- •2. Держава, поняття, ознаки
- •3. Форми держави
- •4.Основні види державного устрою
- •5. Основні види державного режиму
- •2. Поняття права та основні ознаки
- •3. Право як особливий вид соціальних норм
- •9. Норма права: поняття та ознаки. 12.Структура правової норми
- •5. Поняття джерела права та їх система 6. Нормативно-правові акти як джерела права.
- •7. Систематизація законодавства
- •8. Система права та її структура
- •9. Реалізація норм права: поняття і форми 10.Застосування норм права
- •11.Тлумачення права: поняття, види та способи
- •12. Правовідносини: поняття і структура
- •13. Юр.Факти, види і їх значення
- •14. Правомірна поведінка та її види
- •15. Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •16. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •18.Загальне поняття юридичної відповідальності, її види та заходи
- •18. Цив. Право у
- •50. Право власності, зміст та форми
- •20. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •21. Фізичні особи як суб'єкти цивільно-правових відносин
- •47. Юр.Особа
- •23. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •24.. Поняття та способи припинення юр.Осіб
- •25. Поняття, ознаки та умови дійсності правочину. Види
- •26. Недійсність правочинів, види
- •52. Представництво, поняття, сфера та межі дії, види.
- •28. Поняття, форми і строк довіреності
- •29. Зобов’язання, структура
- •51. Укладення договору
- •31. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •32. Способи припинення цив. Зобов’язань
- •54. Підстави та умови ц-п від-ті, збитки
- •57. Шлюб: поняття, ознаки, умови, порядок укладання
- •Умови вступу до шлюбу
- •58. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •32. Труд.Право у
- •34. Труд.Договір, умови та види
- •39. Види змін умов труд.Договору
- •36. Припинення труд.Договору
- •37. Розірвання труд.Договору працівником
- •38. Розірвання труд.Договору власником
- •39. Поняття і види робочого часу
- •44. Правове регулювання надурочних робіт
- •45. Поняття та види часу відпочинку
- •40. Відпустки: поняття, види та порядок надання
- •43. Труд.Дисципліна, дисц.Від-ть, види дисц. Стягнень
- •48. Заохочення
- •44. Поняття, умови та види мат. Від-ті
- •Види матеріальної відповідальності
- •50. Труд.Спори, види, порядок вирішення
- •61. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •62.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •63.Поняття і структура кримінального права України
- •64. Поняття злочину, його ознаки та види
- •55. Складу злочину та зміст його елементів
- •65. Покарання та його мета. Види покарань
- •58. Стадії вчнення умисний злочин
- •59. Поняття та види співучасті у злочині
58. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
Подружжя, що знаходиться в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов'язків.
До особистих прав та обов'язків, себто таких, що не мають майнового змісту, слід віднести, наприклад, право кожного з подружжя за власним бажанням, вільно обирати як Їхнє спільне, так і зберігати своє дошлюбне прізвище, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Окрім того, до цієї групи прав слід віднести також право кожного з подружжя вільно обирати заняття, професію й місце проживання, спільно вирішувати питання виховання дітей, користуватись у сім'ї рівними правами і нести рівні обов'язки.
Окрім особистих, подружжя має майнові права та обов'язки. Згідно з сімейним законодавством розрізняються спільна й сумісна власність та роздільне майно подружжя.
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із подружжя однаковою мірою має право володіти, користуватись і розпоряджатися цим майном; при цьому не береться до уваги кількість виконаної праці та її форми відносно кожного з подружжя. Майном, що нажите за час шлюбу, подружжя може розпоряджатися за спільною згодою. Це означає, що за укладання угод одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
На відміну від спільного майна, роздільне майно подружжя - це таке, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. До цієї категорії майна належать і речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх придбано під час шлюбу спільним коштом подружжя, за винятком дорогоцінностей і предметів розкоші. Володіє, розпоряджається і користується цим майном :кожен із подружжя самостійно.
У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їхні частки визнаються рівними. При цьому судовий поділ майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання.
Згідно зі шлюбно-сімейним законодавством, подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У разі відмови від такої підтримки той з подружжя, який потребує матеріальної допомоги (не- працездатний, вагітна дружина), має право звернутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.
32. Труд.Право у
Трудове право – це галузь права, що являє собою систему правових норм (правил поведінки), встановлених і охоронюваних державою, які регулюють суспільно-трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, органів незалежно від форм власності, виду діяльності, галузевої незалежності і закріпленості суспільної організації праці.
Предмет труд.права - комплекс суспільних відносин, основу якого складають труд.відносини, що виникають у результаті укладення труд.договору, і до якого входять також відносини, які тісно пов'язані з труд.відносинами та існують для забезпечення функціонування останніх. Такими є: відносини працевлаштування; відносини з приводу навчання на виробництві, підвищення кваліфікації і перекваліфікації; відносини щодо вирішення труд.спорів та відносини соц.партнерства і встановлення умов праці.
Всі правові відносини, що становлять предмет труд.права, утворюють складну систему, в якій виокремлюється система індивідуальних відносин труд.найму і система колективних суспільно-правових відносин. Індивідуальні труд.відносини хар-ся безпосереднім зв'язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної труд.функції. Колективні суспільно-правові відносини покликані обслуговувати відносини найманих працівників і роботодавців. Тобто, змістом цих відносин є процес праці, а не кінцевий результат (як у цив.праві).
Метод труд.права полягає у комплексному поєднанні централізованого (імперативного) та децентралізованого (автономного) правового регулювання труд.та тісно пов’язаних з ними відносин на основі координації дій суб’єктів правовідносин, локального правовстановлення та можливості застосування спеціальних юр.санкцій для забезпечення належного виконання учасниками цих правовідносин своїх прав та обов’язків.
Залежно від специфіки суспільних відносин, які регламентуються в теоріі права, прийнято виділяти 2 методи правового регулювання:
1)метод децентралізованого, автономного регулювання, який грунтується на координації цілей та інтересів сторін суспільних відносин і застосовується для регламентації відносин грамадянського суспільства, у яких суб'єкти задовольняють найперше свої приватні інтереси, тобто у сфері галузей приватноправового хар-ру;
2)метод централізованого, імперативного регулювання, що грунтується на відносинах субординації учасників суспільних відносин і використовується у публічно-правових галузях (конституційному, адміністративному, кримінальному праві).