13. Юр.Факти, види і їх значення

Юридичні факти - це явища реальної дійсності, з якими нор­ми цивільного права пов'язують виникнення і припинення цивіль­них прав та обов'язків.

У ст. 11 ЦК зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є: договори та інші правочини; створення літе­ратурних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелек­туальної, творчої діяльності; завдання майнової та моральної шко­ди. Цивільні права можуть також виникати із актів цивільного за­конодавства (право на чужі речі), з рішення суду. У випадках, вста­новлених законом, цивільні права та обов'язки виникають з певної події. Цивільні права можуть виникати і з інших підстав.

Залежно від впливу людей на перебіг юридичних фактів вони поді­ляються на дії та події. Під діями розуміють явища навколишньо­го світу, які виникають по волі людей.

Дії можуть бути: правомірні (заповіт, договір дарування) та неп­равомірні (завдання шкоди). Правомірні дії поділяються на : юри­дичні вчинки (створення твору літератури, що є підставою для ви­никнення У автора твору авторського права); юридичні акти (акти органів місцевого самоврядування); правочини (вольові дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

Події теж поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютні події ніяким чином не пов'язані з волею людей (землетруси, повені то­що). Виникнення відносних подій тим чи іншим чином пов'язане з волевиявленням людей (насильницька смерть, навмисне підпа­лення будівлі, наслідком чого стала пожежа).

Може бути й інша класифікація юридичних фактів, але запро­понований поділ є найбільш відомим і загальноприйнятим.

14. Правомірна поведінка та її види

Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що проявляється у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.

Види правомірної поведінки:

1) за суб’єктами – діяльність громадян, держ.організацій, громадських об’єднань;

2) за сферою суспільних відносин – економічна, політична та ін.;

3) за об’єктивною стороною – активна(вчинення дії), пасивна(утримання від дії);

4) за суб’єктивною стороною – принципова(зумовлена особистим переконанням у необхідності поводитися правомірно); звичаєва(зумовлена особистою звичкою без роздумів виконувати будь-який держ.припис); пристосувальна(викликана прагненням не відрізнятися від ін. суб’єктів, які поводяться правомірно); маргінальна(загроза відповідальності за вчинення правопорушення);

5) залежно від за фіксованості у законодавстві – врегульована законодавством, не врегульована законодавством;

6) залежно від ставлення д-ви до правомірної поведінки – схвалювана, заохочувальна, допустима;

7) за формою зовнішнього прояву – фізична(діяльність), усна, письмова(документована).

Правомірна поведінка обумовлена цілим комплексом взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих мотивів:

• Певне ставлення до недоторканості своїх прав та усвідомлення того, що це можливе за неодмінного відповідного поважання прав інших сучасників суспільних відносин

• Усвідомлення важливості та необхідності додержання вимог права у своїх власних інтересах

• Почуття громадянськості, святості обов’язків перед суспільством, державою

• Усвідомлення необхідності додержання правопорядку в загальних інтересах

• Побоювання невигідних правових наслідків неправомірної поведінки