20. Об'єкти цивільно-правових відносин

Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

До цих благ відносять матеріальні предмети та духовні цінності (речі, гроші та цінні папери, ін. майно, майнові права, результати робіт, а також ін. матеріальні і нематеріальні блага).

Речі — це всі предмети матеріального світу, що здатні за­довольняти певні потреби людей і щодо яких можуть вини­кати цивільні права та обов'язки.

Речі поділяються на такі види:

1) засоби виробництва (сировина, паливо, засоби транспорту і зв'язку ...) і предмети споживання (продукти харчування, одяг, взуття, предмети побуту ...);

2) речі, що перебувають у цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі;

3) індивідуально визначені і родові (цукор, борошно,...) речі;

4) замінні (родові речі) та незамінні (індивідуально визна­чені речі);

5) споживні (речі, що після споживання перестають існу­вати, продукти харчування ...) та неспоживні (речі, що служать упродовж тривалого часу, автомобіль, будинок ...);

6) неподільні (речі, які в разі поділу втрачають цільове призначення, телевізор, ...) та подільні (хліб, ...);

7) головні й належності до них (скрипка і футляр до неї, ...);

8) продукція, плоди (плоди фруктових дерев,...) і доходи (результат експлуатації власником пев­ної речі – гроші, ...);

9) рухомі (транспортні засоби, ...) та нерухомі (будівлі,...);

10) гроші й цінні папери (акції, векселі, ...).

До об'єктів цивільних правовідносин відносять і дії осіб, що мають правове значення (напр., дії з відшкодування заподіяних збитків) та відповідні послуги (напр., ремонт автомобіля).

До них слід віднести також результати творчої діяльності, що охороняються законом (наукові та художні твори, відкриття й винаходи, ...), інформація (документовані або публічно оголошені відомості про події).

Одним з об'єктів цивільних правових відносин є особисті немайнові блага, до яких належать життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, ділова репутація, свобода та особиста недотор­канність, сім'я тощо.

21. Фізичні особи як суб'єкти цивільно-правових відносин

Суб'єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в цивільно-правові відносини з приводу майна та особистих немайнових благ

До фізичних осіб належать громадяни У, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб'єктами цивільного права необхідна наявність цивільної правосуб'єктності, тобто їхньої право- та дієздатності.

Цивільна правоздатність - здатність осо­би мати цивільні права і нести цивільні обов'язки.

Правоздатність у громадянина У виникає у момент його народження і припиняється з його смертю.

Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість ви­знається за всіма громадянами, які мають бути рівними пе­ред законом.

Цивільна дієздатність - здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психіч­ного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього цивільна ді­єздатність поділяється на такі види:

— повна дієздатність;

— неповна дієздатність;

— часткова дієздатність;

— обмежена дієздатність;

— визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття — 18 років. Згідно з чинним законодавством, у разі одруження особи до досягнення повноліття повна дієздатність у неї на­стає з моменту реєстрації шлюбу.

Неповну цивільну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років. Вони мають право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Неповнолітня особа вчиняє ін. правочини за згодою батьків.

Часткова цивільна дієздатність - особи віком до 14 років (малолітні), які мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; вкладати кошти у банківські установи та розпоряджатися ними; здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва. Малолітні не несуть цивільно-правової відповідальності за завдану ними шкоду.

Обмежена цивільна дієздатність визначається судом до фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоров'я, що суттєво впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Також суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Пра­вовими наслідками зазначеного рішення є те, що над фізич­ною особою, яка обмежена у дієздатності, встановлюється піклування; вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини; правочини щодо розпорядження май­ном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побу­тових, вчиняються особою, яка обмежена у дієздатності, за згодою піклувальника.

Громадянин, який внаслідок хронічного, стійкого психіч­ного розладу здоров'я не здатний усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним. Над ним установлюється опіка, що приводить до втрати ним можливості вчиняти будь-який правочин. У разі одужання чи значно­го покращання психічного стану громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.