2. Поняття права та основні ознаки

Право-сис-ма загальнообов’язкових, встановлених чи визнаних д-вою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення)норм. Існує 2 групи ознак:1.ознаки, що притаманні праву як такому загальносоціальному явищу 2.ознаки, що характеризують зв’язок права-держави.

В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).

Як загальносоціальне явище право характеризується пев­ною свободою й обґрунтованістю поведінки людей, тобто від­повідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути за­гальними й рівними для всіх однойменних суб'єктів. З таких позицій існують: права людини; права об'єднань, груп, верств; права нації, народу; права людства.

Юридичне право — це свобода та обґрунтованість поведінки людей, що задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

До основних ознак права як волевиявлення держави можна віднести такі:

*історичний х-р права та залежність його змісту від типу д-ви

*встановлення чи санкціонування правових норм д-ви

*вираження у праві держ.волі народу

*забезпечення реалізації правових приписів засобами держ. примусу.

До ознак права як загальносоціальне явище:

*регулятивний х-р права

*нормативний х-р права (дозвіл, припис, заборона)

*системність права

*загальнообов’язковість

*формально визначений х-р

*право як засіб розв’язання конфлікту

*право як загальнолюдська цінність

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціальні юридичні.

До загальносоціальних відносять такі функції:

1) гуманістичну — право охороняє та захищає права люд­ства, народу, людини;

2) організаторсько-управлінську — право суб'єктів на ви­рішення певних економічних і соціальних проблем;

3) інформаційну (комунікативну) — право інформує лю­дей про волю законодавця;

4) оцінно-орієнтувальну — поведінка людей оцінюється з огляду на закони держави, вказує на безконфліктні, соціаль­но допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

5) ідеологічно-виховну — право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;

6) гносеологічну (пізнавальну) — право само виступає як джерело знань.

До спеціальних юридичних функцій права відносять регу­лятивну та охоронну:

регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин способом закріплення бажаної поведін­ки в тих або тих галузях чи інститутах права. Регулятивна функція — це вплив права на суспільні відносини, що закріплює і регулює суспільний порядок у соціально неоднорідному суспільстві у стані спокою; забезпечує розвиток громадянсько­го суспільства. Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їхньої недотор­канності з боку правопорушників, на недопущення правопору­шень, зменшення або усунення їх із повсякденного життя.

1. Право визначається як міра свободи й недоторканності людини, окреслює межі свободи, скеровується на виключен­ня із соціального життя свавілля, безконтрольності та безза­коння.

2. Воно об'єднує в собі загальну волю учасників суспіль­них відносин, впливає на поведінку й діяльність людей через узгодження їхніх специфічних інтересів.

3. Цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості, виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, утвердженням рівності та правового статусу людини в суспільстві.

4. Право являє собою джерело оновлення суспільства, ви­ступає в демократичному громадянському суспільстві як чинник прогресивного соціального розвитку.

5. Як явище культури та цивілізації воно має планетарний характер і забезпечує вирішення проблем міжнаціонального та міжнародного значення.