Безконечна казочка

...Був собі зелений гай,

Престаренький Подрімай,

А його синок рідненький –

Недрімайко зелененький –

Потихеньку перебрів

На узлісся через рів.

І подибав навпрошки

По долині до ріки.

Біля самої води

Деревцяток насадив.

Прилетіли чиж і шпак,

Дрізд співучий, а відтак –

Горобець і кропив’янка,

Вертихвістка і вільшанка.

Соловей не забарився –

У гайочку оселився,

Тільки жайвір не схотів –

В поле чисте полетів.

Весело тепер гайочку –

Зелененькому синочку.

Цілі ночі, цілі дні

Линуть тут дзвінкі пісні.

Цей вірш слід віднести до жанру казки насамперед через те, що сам автор визначив жанр свого твору. А також через те, що неживі персонажі, а саме гай і гайочок, постають перед нами як живі і діють у творі як люди.

Вчитель: Чому поет гай назвав Подрімай, а гайок- Недрімайко?

Учень: Гай- це старша людина, людина похилого віку. А старші люди рано лягають спати. Гайок уособлює молоду людину. Люди ж у молодому віці мало сплять, тому що вои активно відпочивають, і саме через це, мабуть, автор обрав такі імена для своїх героїв.

Вчитель: Чого нас навчає ця казка?

Учень: Пишатися, любити і оберігати рідну природу.

Вчитель: Діти, а ми мандуємо далі. На цей раз зупиняємося в м.Луцьку, тому що там проживає людина з поетичною душею, людина, у якої в серці живе любов до народної творчості, Олександра Павлівна Кондратович. Вона – дослідниця фольклору і автор таких книг: «Весілля на Поліссі», «Калиновий квіт Полісся», «Як у лузі калинонька цвітками», «Ой не ріж косу», «Народини». (слайд №6)

- Я вам давала завдання зайти в бібліотеку і дізнатися, які твори записувала О.Кондратович. Хто справився з цим завданням?

Учень: О.Кондратович записувала пісні. Зокрема, у книзі «Весілля на Поліссі» зібрані всі весільні пісні К-Каширського району, а в книзі «Калиновий цвіт Полісся» вміщена дуже велика кількість різноманітних пісень, які співали теж жителі цього району. Це і веснянки, і рекрутські, і заробітчанські, жниварські, ягідні, колядки, щедрівки і інші пісні.

Вчитель: Добре, діти , на сьогоднішньому уроці ми не будемо розглядати усі ці пісні, тому що це довга розмова. Цій темі ми ще колись присвятимо свою увагу на інших уроках.

Але хочеться відзначити, що і в нашому древньому Любомлі зовсім поруч живуть справжні хранителі та творці народного слова, які із великої любові до народу присвятили себе народній творчості.

Тому ми полишаємо Луцьк і повертаємось назад, у рідний Любомль, на урок літератури рідного краю. (слайд №7)

Пропоную невеличку презентацію, яку підготували юні дослідники фольклору нашої місцевості, учні НВК, спілкуючись зучасниками художнього самодіяльного хору «Осіннє золото»

(Відео) Отже, як бачимо, використовуються тіж самі мотиви, що і в творах наших земляків- поетів.

На жаль, наша мандрівка закінчується, але не закінчується урок. Вам потрібно було як домашнє завдання підготувати коротенькі доповіді «Улюблені фольклорні твори моєї родини». Тож запрошую вас до слова, любі мої шестикласники.

Учень 1: В моїй сім’ї дуже люблять і цінують українську народну пісню. Співати люблять і батько, і мати, і бабуся, і мені теж, я думаю, вони прищепили цю любов. Моїй родині подобаються такі народні пісні «А мій милий чорнобривий варенечків хоче», «Грицю, Грицю, до роботи», «Засвіт встали козаченьки», «Од Києва до Лубен», «Ой піду я понад лугом», «Ой там на точку, на базарі», «Чом ти не прийшов» та інші. Пісні мають велике значення, тому що вони піднімають настрій людині, поділяють її радісні, а інколи й сумні почуття.

Учень 2: А моя бабуся дуже любить загадки. І довгими зимовими вечорами довго морочить ними наші голови. Ось такі загадки я записав від неї: «Що буде з козою, якщо їй сім літ мине»(Восьмий піде), «Без чого не можна хліба спекти»(Без шкоринки)… За допомогою загадок люди розвивають свою пам’ять, логічне мислення, тому вони також відіграють важливу роль у житті людей.

Учень 3: А ось моя родина теж любить українську. І коли я ще був маленьким, то бабуся мені розповідала такі казки: «Колобок», «Рукавичка», «Коза-дереза», «Ріпка», «Про бабину дочку і дідову дочку», «Солом’яний бичок», «Курочка ряба», «Лисичка-сестричка та вовк-панібрат», «Вовк і семеро козенят», «Котик і півник» та інші. Казка навчає нас бути добрими, бо добро завжди переможе зло.

Учень 4: Всі мої родичі дуже вірять у народні прикмети. Ми завжди спостерігаємо за змінами природи. А ще моя матуся знає багато приказок та прислів’їв. Ось послухайте кілька, які я записала від неї: «Хто не робить, той не їсть», «Лежачого не б’ють», «Що посієш, те й пожнеш», «Хто рано встає, тому Бог дає», «Нагадай козі про смерть, мекати буде», «Кожна жаба своє болото хвалить», «Не мала баба клопоту, купила порося», «Хто спішить, той людей смішить», «Хто сидить на печі, той не їсть калачі». Прислів’я і приказки носять повчальний характер. В них зосередилась мудрість українського народу.