V. Підведення підсумків змагання.

VI. Домашнє завданння.

1. Виконати вправу 496.

2. Підготуватися до контрольної роботи.

Тема: Література рідного краю. Шевченко і Волинь. Образ Кобзаря у творчості волинських письменників.

Мета: ознайомити учнів із поезіями волинських письменників про Т.Г.Шевченка; удосконалювати вміння і навички виразного читання, розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу; виховувати любов до рідного краю, почуття поваги до постаті Т.Шевченка, повагу до талановитих земляків.

Обладнання: твори волинських поетів, адресовані Шевченку; портрет Т.Г.Шевченка, фотографія пам’ятника Кобзареві.

Тип уроку: урок-літературна вітальня.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Перевірка домашнього завдання.

ІІ. Мотивізація навчання. Оголошення теми та мети уроку.

1. Слово вчителя.

Дорогі діти! Березень знаменитий для нас, українців, саме тим, що 9 числа ми святкуємо День народження нашого Батька. Світоча української культури. Березнева провесінь торує стежини до Тараса. Ними сьогодні йде весь наш народ. Шевченкова пісня, дума не вмре, не загине. Він і нині залишається Великим Учителем, дороговказом на складних манівцях сьогодення.

І сьогодні на нашому незвичайному уроці, уроці літератури рідного краю, ми з вами будемо мандрувати Шевченковими стежками, які залишилися тут, в нас на Волині, і які продовжують топтати волинські генії, сини і доньки нашого великого Кобзаря, який надихає їх на створення власних геніальних віршів.

Отож сьогодні ми з вами – дослідники. Ми будемо досліджувати творчість наших земляків і шукати у їхніх мудрих поезіях найтепліші поетичні рядки, присвячені Т.Г.Шевченку.

Основне питання, яке ми дослідимо, матиме назву «Волинське Шевченкознавство».

2.Рефлексія.

Як ви розумієте це поняття? Що ви сподіваєтесь від уроку?

3.Слово вчителя.

Дорогі діти! Візміться за руки! Заплющіть очі і на мить забудьте про все. А тепер відкрийте очі. Ми з вами опинилися біля пам’ятника Т.Г.Шевченку. Він знаходиться в Луцьку біля головного корпусу Волинського національного університету імені Лесі Українки. Цей пам’ятник було встановлено на честь 181-ї річниці до дня народження Кобзаря, а саме у 1995 році. Ініціаторами такого свята були, звичайно, волинські поети. Автори пам’ятника – скульптор Едвард Кунцевич, Олег Стуканов з Києва та луцький архітектор Андрон Бідзіля. Вони зобразили Шевченка у глибокій задумі, обличчям до сонця, ніби до світла і надії в майбутнє України.

Щодо пам’ятників Т.Г.Шевченку, то у нас на Волині, а саме в м.Ковель встановлено пам’ятник висотою 7 метрів і вагою 20 тон. Ковельчани вважають, що саме в них найбільший пам’ятник Т.Шевченку на Україні.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

Любі діти! Ось тут, перед пам’ятником великому генієві, ми з вами багато чого цікавого дізнаємося із життя Т.Шевченка. Ми всі з вами є нащадками цього великого творця, але, мабуть, кожному українцеві хочеться бути причетним якось до цього. Ми, волиняни, повинні пишатися тим, що великий Кобзар був на Волині. Він подорожував нашими землями з науковим дорученням як співробітник Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві. Він повинен був зібрати народні перекази, оповідання, легенди, пісні нашого краю й записати історичні відомості про визначні могили й урочища. Шевченко побував таким чином у Берестечку, Луцьку, с. Секунь Старовижівського та Вербка Ковельського районів. Шевченко зробив кілька малюнків церкви у с. Вербка, оновив там ікону Святого Миколая. У с. Секунь реставрував образ Богоматері візантійської роботи. Ця ікона зберігалася до 90-х років XX століття, а потім зникла невідомо куди. В м. Луцьку Шевченка зацікавила р. Стир, замок Любарта, історія діяльності Луцького братства. В Берестечку він оглядав поле битви 1651 року між козаками та польською армією.

І саме «милій, прекрасній Волині», як називав її Шевченко, письменник присвятив безліч слів у багатьох своїх творах.

А зараз, діти, закрийте ще на хвильку очі. Відкривайте. І кого ви бачите? До пам’ятника Т.Шевченку прийшов вже відомий вам волинський поет В.Гей. Він приніс кілька теплих слів Кобзареві.

2. Слово В.Гея, роль якого виконає п’ятикласник

Я, Гей Василь Степанович, родом із с. Заболоття Любомльського району. Рік народження – 1942-й. Після школи був культпрацівником, учителем, служив в армії, працював у районній та обласній газетах. Закінчив редакторський відділ Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова.

Керував обласною літературною студією «Лесин кадуб». Зараз – відповідальний секретар Волинської організації Спілки письменників України.

І для свого наставника хочу прочитати такі рядки, вітаючи тебе, Тарасе, з Днем народження…

День народження Тараса

Земле весняна, вишнево-полинна,

Ти народила не просто дитя,

Ти дарувала народові сина,

Щоби у нього вдихнув він життя.

Мамо-кріпачко з ім’я Катерина,

Під небесами тривоги й журби

Ви колихали зорю України

В тиші хатини, в колисці з верби.

Хато селянська, окроплена рясно

Росами з рідних долин і калин,

Ти піднесла свого сина Тараса

До світових поетичних вершин.

Радо зігрілась Тарасовим словом

Кожна хатина й кожна сім’я.

Доки живе рідна пісня і мова,

Доти жива Україна моя.

Над його слова, як сонця і неба,

Треба, щоб дужчали душі слабі,

Щоб не вмирала свободи потреба,

Щоб не родила країна рабів.

Слово Поета – це щедре насіння,

Воля народу із нього зросла.

День його з’яви – це день воскресіння

Нації, що розіп’ята була.

Земле моя дорога, Україно,

Де березнево наш дух ожива,

Ти дарувала народові сина,

Він же безсмертя тобі дарував.