2. Фінансові ринки, як складова фінансової системи

Фінансові ринки формуються з багатьох різноманітних „каналів”, по яких грошові кошти у будь-якій своїй формі переміщуються від власників до пози­чаль­ників.

Едвін Дж. Долан, Колін Д. Кемпбелл та Розмарі Дж. Кемпбелл такі канали поділяють на дві основні групи: прямого фінансування та непрямого фінансування.

При прямому фінансуванні кошти переміщаються безпосередньо від власника до позичальників. У прямому фінансуванні можна ще виділити дві групи: капітальне фінансування та фінансування через отримання позик.

Капітальне фінансування – це будь-яка угода, за якою фірма отримує грошові кошти для здійснення інвестицій в обмін на право дольової участі у власності на цю фірму.

Фінансування шляхом отримання позик – до цієї категорії відноситься будь-яка угода, згідно якої фірма отримує грошові кошти для здійснення інвестицій в обмін на вимогу виплати цих коштів в майбут­ньому з узгодженим процентом, але права на частку власності кредитор не отримує.

Друга група каналів фінансового ринку – непряме фінансування. При непрямому фінансуванні кошти, які переміщуються від домашніх господарств у напрямку фірм, проходять через систему особливих інститутів (банки, взаємні фонди, страхові компанії та інших фінансових посередників).

Отже можна з впевненістю сказати, що мобілізація і перерозподіл фінансових ресурсів в умовах ринку відбувається саме на фінансовому ринку, який складається з:

• ринку цінних паперів (фондового ринку);

• ринку банківських позик;

• ринку грошових ресурсів.

Ринок цінних паперів, в свою чергу поділяється на первинний та вторинний: на первинному ринку відбувається мобілізація фінансових ресурсів шляхом емісії цінних паперів, тобто нові випуски зобов’язань (цінних паперів) продаються вперше. На вторинному ринку цінних паперів проходить перерозподіл фінансових ресурсів між галузями діяльності через послідуючі продаж та купівлю непогашених зобов’язань на фондовій біржі з допомогою фінансових посередників – дилерів, брокерів. Вторинні ринки існують також для заставних, деяких видів позик та інших фінансових активів.

Фінансовий ринок є невід’ємною складовою фінансової системи, однією з її ключових сфер через який здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів.

Сфери та ланки фінансової системи

В умовах ринкової економіки перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється головним чином через фінансовий ринок.

Переваги такого перерозподілу у наступному:

1) значно скорочуються строки, необхідні для залучення коштів;

2) змінюється відношення до фінансових ресурсів, мобілізованих через фінансовий ринок, зростає зацікавленість в їх раціональному використанні;

3) в процеси перерозподілу фінансових ресурсів включаються, крім тимчасово вільних коштів юридичних осіб, і кошти населення.

Фінансовий ринок України знаходиться у стадії становлення. І поки що недостатнім є рівень організаційної оформленості біржового і позабіржового ринку, законодавчо не врегульовано створення і функціонування окремих інститутів фінансового ринку.

Для того, щоб фінансовий ринок сприяв розвитку економіки, забезпечував необхідні умови для інвестицій, його функціонування повинно базуватися на таких принципах:

0. соціальної справедливості як забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу на ринок фінансових ресурсів, недопущення дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів;

1. надійності захисту інвесторів як створення соціально-політич­них, економічних, правових умов для реалізації інтересів суб’єктів фінансового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

2. урегульованості як створення гнучкої і ефективної системи регулювання фінан­сового ринку;

3. контрольності як забезпечення такого механізму обліку і контролю, який запобігав би і попереджував зловживання та злочинність на фінансовому ринку;

4. ефективності як максимальної реалізації потенційних можливостей фінансового ринку по мобілізації та розміщенню фінансових ресурсів у перспективні сфери та галузі економіки, що сприятиме їх розвитку та задоволенню потреб населення;

5. правової упорядкованості як створення необхідної правової інфраструктури для забезпечення функціонування фінансового ринку, яка буде чітко регламентувати діяльність його суб’єктів;

6. прозорості, відкритості як забезпечення надання інвесторам повної інформації, що стосується умов випуску та обігу цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, недопущення виявів дискримінації суб’єктів фінансового ринку;

7. конкурентності як забезпечення свободи підприємницької діяльності для інвес­то­рів, емітентів, ринкових посередників, створення умов для змагання за вигідне розміщення вільних фінансових ресурсів, встановлення немонопольних цін на послуги посередників, контроль за дотриманням правил добросовісної конкуренції.

Головним товаром фінансового ринку є: готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.

На фінансовому ринку України можуть обертатись наступні види цінних паперів:

1) акції – пайові цінні папери, які не мають встановленого строку обігу. Засвідчують про участь у статутному фонді акціонерного товариства, про членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Акції дають право їх власникам на одержання частки прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства. Акції можуть бути іменними (вказують власника і його реквізити, можуть передаватися іншим власникам, для цього повинен бути передаточний надпис – індосамент), а також на пред’явника, де такі відомості не вказуються. Крім того, в залежності від черговості виплати доходу і права на участь в управлінні акціонерним товариством, акції можуть бути простими (отримують дивіденди в розмірах, що визначається кінцевими результатами роботи товариства за рік, а також беруть участь в управлінні товариством) та привілейованими (дають власникові переважне право на одержання дивідендів, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники цих акцій не беруть участі в управлінні товариством;

2) облігації державних та місцевих позик – боргові цінні папери, які мають обмежений строк обігу. Засвідчують внесення власником облігацій грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованих відсотків;

3) облігації підприємств – є борговими цінними паперами з обмеже­ними умовами випуску, строком обігу і фіксованою ставкою виплати доходу. Облігації підприємств не дають права їх власникам на участь в управлінні підприємством;

4) казначейські зобов’язання – цінні папери на пред’явника, які розповсюджуються на добровільних засадах серед населення. Засвідчують внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дають право на одержання доходу. Відмінність казначейських зобов’язань від облігацій державних позик у наступному:

– казначейські зобов’язання розповсюджуються виключно серед населення;

– виплата доходу здійснюється у фіксованих відсотках;

– метою випуску казначейських зобов’язань є покриття бюджетного дефіциту;

5) ощадні сертифікати – письмове свідоцтво банку про депонуван­ня грошових коштів, яке свідчить про право вкладника на одержання після обумовленого строку депозиту і відсотків по ньому на протязі дії договору або ж по його закінченню. Ощадні сертифікати бувають іменні і на пред’явника. Крім того, вони бувають строковими – видаються на певний строк під певний договірний відсоток, а також до запитання;

6) векселі – цінний папір, засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя /векселе­три­мачу/. Векселі бувають двох видів: прості та переказні (тратта);

7) варанти – сертифікати, які дають право його власнику зробити підпис­ку на певну кількість цінних паперів по наперед встановленій ціні і за термін між двома датами.

Фінансовий ринок Україні на даний момент перебуває на етапі становлення його не можна ввести законодавчо, для цього потрібні певні передумови:

0. різноманітні форми власності;

1. наявність "твердої" (забезпеченої) грошової одиниці;

2. наявність стабільних цін (відсутність або ж низький рівень інфляції);

3. високий ступінь розвитку товарного ринку;

4. належний розвиток грошового і кредитного ринків.