Лекція 1. Теоретико-організаційні засади фіскального адміністрування

1. Зміст завдання та принципи фіскального адміністрування

2. Форми та методи фіскального адміністрування

3. Нормативне забезпечення фіскального адміністрування.

4. Інформаційне забезпечення фіскального адміністрування

З середини 90-х років у вітчизняних спеціальних наукових виданнях, нормативних документах з питань бюджету та оподаткування, підзаконних актах податкового відомства все частіше появляються терміни “податкове адміністрування” та “фіскальне адміністрування”. Запозичені із західної фіскальної практики, вони переважно вживаються, як аналоги раніше широко поширеного виразу “організаційна та контрольно-економічна робота фінансових (податкових) органів”.

Термінологічно “фіскальне адміністрування” походить від латинських слів fiskus, що в буквальному перекладі означає кошик (переносно – державний кошик, кошик з державними коштами, державна казна) та administro – керую. В стародавньому Римі фіском називали військову касу, орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і податковий центр. Тобто, в найбільш загальному розумінні, фіскальне адміністрування слід трактувати, як керівництво бюджетом.

В спеціальній економічній та правовій літературі, висловлюваннях політиків та публіцистів термін “фіск” частіше вживаний у дещо вужчому розумінні - не стосовно бюджету в цілому, а лише його прибуткової частини.

У фаховій літературі фіскальне(податкове) адміністрування розглядають в трьох аспектах:

• як галузь фінансового права;

• як правовідносини, які складаються у сфері здійснення уповноваженими державними органами заходів з погашення податкового боргу;

• як складову податкової доктрини, що включає роботу фіскальних органів та її нормативне забезпечення;

• як діяльність фіскальних органів щодо мобілізації бюджетних надходжень.

З огляду вищеприведені підходи та враховуючи термінологічне походження, фіскальне адміністрування можна визначати, як обумовлену нормами законодавства діяльність фіскальних органів щодо забезпечення надходжень до бюджетів та цільових державних фондів.

Податкове адміністрування є найважливішою, визначальною складовою фіскального адміністрування. Домінуюче місце податкового адміністрування обумовлене не тільки часткою податкових надходжень у доходах бюджету, але й єдиними принципами обліку, обчислення, сплати (стягнення) податкових та неподаткових платежів, відповідальності платників податків, неподаткових платежів та внесків до цільових державних фондів.

Місце фіскального адмінісрування в управлінні оподаткуванням проілюструємо наступною схемою:

Завданням фіскального адмініструання є забезпечення ефективного оподаткування, тобто мобілізація належної суми платежів до централізованих державних фондів при мінімальних затратах.

Фіскальне адміністрування базується на ряді принципів, серед яких виділяють загальні та спеціальні. Загальні принципи фіскального адміністрування віддавна відомі, як класичні принципи оподаткування. Серед них: справедливість, визначеність, зручність, дешевизна. Не менш важливими є принципи стабільності оподаткування, паритету правового положення сторін податкових стосунків, майнової та фінансової відповідальності платників, мінімізації способів ухилення від оподаткування. На основі спеціальних принципів адмініструються окремі платежі до бюджету. Для прикладу, з огляду на принцип резиденства визначається порядок оподаткування доходів фізичних осіб, з врахуванням країни походження або призначення товарів будується механізм оподаткування доданої вартості у міжнародних економічних стосунках.