2. Різновиди психосоматичних розладів і захворювань

Більшість сучасних дослідників виділяють психосоматичні реакції та психосоматичні захворювання (розлади).

Психосоматичні реакції - ще не є точно окресленою патологією і зустрічаються у здорових людей як поодинокі, ізольовані реакції організму на ті чи інші стресові моменти. Прикладом цих реакцій є почастішання сечовипускання і діарея у студентів перед важкими іспитами. У той же час за певних умов ці одиничні психосоматичні реакції можуть стати початком психосоматичного захворювання.

Психосоматичний розлад використовується для позначення будь-якого розладу з соматичними (тілесними) проявами, які мають частково когнітивну і емоційну етіологію, тобто в деякій мірі психологічні. Останнім часом стали виділяти «класичні» психосоматичні розлади, в клінічній картині яких є органічне ураження тієї чи іншої системи (виразкова та гіпертонічна хвороба, неспецифічний виразковий коліт і т. п.).

Є кілька підходів до розгляду цих розладів. Відповідно до одного широко розповсюдженого підходу, виділяється 3 категорії розладів:

1. ті, що пов'язані із загальною структурою особистості індивіда (наприклад, дуже тривожні люди демонструють більш високу схильність до дихальних розладів)

2. ті, які тісно пов'язані із способом життя людини (у людей, діяльність яких пов'язана з великими напругою і стресами, частіше зустрічається гіпертензія і шлункові розлади)

3. ті, які проявляються перш за все у вигляді надмірного реагування на якісь речовини та стани (алергії).

Таким чином, психосоматичний підхід починається тоді, коли пацієнт перестає бути тільки носієм хворого органу і розглядається цілісно. Тоді психосоматичний напрямок можна розглядати і як можливість «зцілення» від деперсоналізованої медицини.

Двома основними групами психосоматичних розладів є:

• «великі» психосоматичні захворювання, до яких відносять ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, бронхіальну астму та деякі інші;

• «малі» психосоматичні розлади - невротичні порушення внутрішніх органів, або так звані «органні неврози».

За сучасними уявленнями, до психосоматичних захворювань і розладів відносять:

1. Конверсійні симптоми.

Невротичний конфлікт отримує вторинну соматичну відповідь і переробку. Симптом має символічний характер, демонстрація симптомів може розумітися як спроба розв'язання конфлікту. Конверсійні прояви зачіпають в більшій частині довільну моторику і органи чуття. Прикладами є істеричні паралічі і парестезії, психогенна сліпота і глухота, блювота, больові феномени, респіраторні захворювання.

2. Функціональні синдроми.

У цій групі знаходиться переважна частина «проблемних пацієнтів», які приходять на прийом з різноманітною картиною часто невизначених скарг, які можуть торкатися серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, рухового апарату, органів дихання або сечостатевої системи. Часто у таких хворих є тільки функціональні порушення окремих органів або систем; будь-які органічні зміни, як правило, не виявляються.

На відміну від конверсійних симптомів, окремий симптом не має специфічного значення, будучи неспецифічним наслідком порушеною тілесної функції. Александер описав ці тілесні прояви як супроводжуючі ознаки емоційної напруги без характерних рис і позначив їх органними неврозами.

3. Психосоматози - психосоматичні хвороби в більш вузькому сенсі. В основі їх - первинно тілесна реакція на конфліктне переживання, пов'язана з морфологічно встановленими змінами і патологічними порушеннями в органах. Відповідна схильність може впливати на вибір органу. Захворювання, пов'язані з органічними змінами, прийнято називати справжніми психосоматичними хворобами, або психосоматозами.

Спочатку виділяли 7 психосоматозів («holy seven»):

• бронхіальна астма,

• виразковий коліт,

• есенціальна гіпертонія,

• нейродерміт,

• ревматоїдний артрит,

• виразка дванадцятипалої кишки,

• гіпертиреоз.

Пізніше цей список розширився - до психосоматичних розладів відносять рак, інфекційні та інші захворювання.