3.3.3. Успадкування, обмежене та контрольоване статтю

У людини наявні ознаки, які не зчеплені зі статевими хромосомами, але визначаються статтю. Вони бувають двох типів: – обмежені статтю та контрольовані статтю.

Розвиток ознак, обмежених статтю, обумовлено аутосомними генами, які, однак, проявляються лише в однієї статі. Наприклад, гени, що визначають ширину тазу, знаходяться в аутосомах і успадковуються від обох батьків, але виявляються тільки у жінок. Те ж стосується віку статевого дозрівання дівчаток. Серед чоловічих ознак, обмежених статтю, можна назвати кількість і розподіл волосяного покриву на тілі.

Ознаки, які контролюються статтю, або залежать від неї, теж обумовлені генами, розташованими в аутосомах, але проявляються у чоловіків і жінок по-різному. Наприклад, у чоловіків раннє облисіння – ознака домінантна і виявляється як у домінантних гомозигот (АА), так і у гетерозигот (Аа). У жінок ця ознака рецесивна і виявляється тільки у рецесивних гомозигот (аа). Через це лисих чоловіків набагато більше, ніж жінок. Іншим прикладом може служити хвороба подагра, на яку чоловіки хворіють разів у 7 частіше за жінок.

Експресивність ознак, контрольованих статтю, обумовлена статевими гормонами. До цих ознак відноситься тип співецького голосу (бас, баритон, тенор, альт, мецо-сопрано, сопрано), який з моменту настання статевої зрілості перебуває під впливом статевих гормонів.

4. Спадкові хвороби

4.1. Вплив геному та умов зовнішнього середовища на патогенез

Організм є інтегральною (цілісною) системою складно взаємодіючих частин, яка нерозривно пов’язана із зовнішнім середовищем. Таким чином, як нормальні, так і патологічні ознаки організму є результатом взаємодії генетичних (внутрішніх) та середовищних (зовнішніх) чинників. Саме тому загальне розуміння патологічних процесів можливе тільки з урахуванням результатів взаємодії спадковості і середовища.

Ряд факторів зовнішнього середовища здатні обумовлювати захворювання при будь-якому генотипі. Однак і в цьому випадку характер ураження, інтенсивність і різноманітність симптомів та інші характеристики захворювання багато в чому визначаються генетичною конституцією організму. Крім того, навіть при жорсткій генетичній визначеності патології умови зовнішнього середовища, біологічні особливості організму, весь його генотип загалом можуть здійснювати істотну модифікуючу дію на характер, частоту і ступінь прояву патологічного гена. Така висока пластичність генотипу створює великі можливості для лікування, профілактики спадкових хвороб, розробки ефективних медико-освітніх програм, реабілітації та адаптації хворих.

4.2. Класифікація спадкових хвороб

Дотепер відомо понад 10 тис. спадкових ознак та патологій, і цей показник постійно збільшується. Описуються все нові, раніше невідомі спадкові хвороби. В рамках вже відомих синдромів виділяють різні за механізмом виникнення патологічні форми. Це стосується таких неінфекційних захворювань як атеросклероз, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, виразка шлунку, злоякісні новоутворення, псоріаз, ряд психічних і багато інших патологій. Сучасні методи генетичного аналізу дозволяють серед захворювань, обумовлених спадковою схильністю, виділяти моногенні форми, тобто аномалії, зумовлені мутацією одного гена. Постала необхідність створення раціональної класифікації спадкових хвороб.

Перші класифікації спадкових хвороб спиралися головним чином на клінічні (описові) особливості певних груп патологій. При цьому виділяли, наприклад, спадкові хвороби скелета, спадкові хвороби обміну, спадкові хвороби шлунково-кишкового тракту і т.п. Оскільки однією з особливостей спадкового захворювання є ураження багатьох органів і систем, використовування чисто клінічного підходу не дозволяє уникнути помилок класифікації. Наприклад, аутосомно-домінантний синдром «рука-серце» залежно від ведучого клінічного симптому може діагностуватися, як променева косорукість (дефект променевої кістки), і, отже, буде віднесений згідно клінічної класифікації в групу «ураження скелета». Разом з тим у іншого хворого з ідентичною мутацією (наприклад, у брата описаного пацієнта) ведучим у клінічній картині захворювання може бути ураження серця при мінімальній аномалії кісткової системи (у вигляді незначного недорозвитку великого пальця). Таким чином, цей хворий потрапляє в групу спадкових захворювань «ураження серцево-судинної системи».

У сучасній клінічній генетиці людини широко використовується класифікація, що базується на характерних відмінностях первинного патогенетичного механізму виникнення хвороб. За цим принципом усю спадкову патологію можна розділити на 5 груп.

І. Генні хвороби – порушення, які викликаються генними мутаціями. Вони передаються з покоління в покоління і успадковуються за законами Г. Менделя.

ІІ. Хромосомні хвороби – аномалії, що виникають в результаті порушень структури та кількості хромосом.

ІІІ. Хвороби, обумовлені спадковою схильністю (спричинювані множинними чинниками). Це захворювання, що виникають на основі певної генетичної конституції та наявності відповідних чинників зовнішнього середовища. Іншими словами – за наявності середовищних чинників реалізується спадкова схильність.

IV. Генетичні аномалії, які виникають внаслідок мутацій в соматичних клітинах (генетичні соматичні хвороби). До них відносяться деякі пухлини, окремі вади розвитку, аутоімунні захворювання (нерозпізнання імунною системою організму своїх власних клітин).

V. Хвороби генетичної несумісності матері та плоду. Розвиваються в результаті імунологічної реакції організму матері на антиген плоду.