Тема 1.7. Правова охорона земель

Самостійна робота – 3 години

1. Охорона ґрунтів.

2. Використання техногенно забруднених земель.

3. Консервація земель.

Україна має унікальні земельні ресурси і природно-кліматичні умови, сприятливі для підтримання високого рівня виробництва рослинної продукції. Земельні ресурси становлять 44,4% природноресурсового потенціалу країни. Родючі українські чорноземи займають 59,8% площі її сільськогосподарських угідь і визнані еталоном в усьому світі.

Однак, антропогенне навантаження на довкілля призвело до погіршення якісного стану земельних ресурсів. В Україні спостерігається надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору – 92% території, 82% земельних ресурсів є основним засобом виробництва у сільському і лісовому господарстві. Розорано 57,5% земель. Цей показник значно перевищує відповідні показники інших країн.

Ерозія ґрунтів охопила 40%, близько 20% земель забруднені шкідливими речовинами.

Однак, не дивлячись на такі негативні руйнівні процеси практично не здійснюються ґрунтозахисні заходи, вапнування, гіпсування, залісення, консервація деградованих земель. Недостатнім є рівень застосування меліоративних і протиерозійних заходів. Є необхідність у вжитті невідкладних заходів по охороні земель та їх відтворенню.

Законодавче визначення охорони земель закріплено у ст. 162 ЗК України. Студенти мають звернути свою увагу на функції держави з охорони земель та засоби з охорони земель:

• Ґрунтозахисні засоби (захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, висушування, забруднення, ущільнення та інших негативних процесів, тощо);

• Організаційно технічні засоби (знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель; рекультивація порушених земель, консервація деградованих сільськогосподарських угідь, раціональна організація території);

• Економічні засоби (фінансування заходів щодо відновлення якості порушених земель, здійснення консервації земель за рахунок коштів державного бюджету, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та спрямування відповідних коштів на підвищення родючості ґрунтів, поліпшення сільськогосподарських угідь та їх охорону; звільнення від сплати земельного податку на період освоєння не використовуваних земель та поліпшення їх якості);

• Нормативно-технічні засоби (дотримання встановлених норм відведення земельних ділянок, дотримання стандартів та нормативно-технічних документів щодо охорони земель, нормування відведення земельних ділянок, дотримання нормативно-технічних вимог проектів відведення земельних ділянок та проектно-кошторисних показників розміщення на цих землях виробничих, комунальних та інших об’єктів);

• Юридичні засоби (наявність правових норм регулюючого характеру; здійснення моніторингу за станом охорони сільськогосподарських угідь; проведення агрохімічної паспортизації земель; здійснення контролю за дотриманням чинного земельного законодавства в цій сфері; застосування юридичної відповідальності).

Література: Земельне право [1; 3; 8; 30; 33; 34].