Особлива частина (тЕми 2.1.-2.8)

Тема 2.1. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

Самостійна робота – 4 години

1. Поняття та склад земель сільськогосподарського призначення.

2. Основні особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

3. Особливості використання меліорованих земель сільськогосподарського призначення.

Принципове конституційне положення про те, що «земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави» (ст. 14) в першу чергу і найбільш безпосередньо стосується земель сільськогосподарського призначення. При підготовці до самостійної роботи по даній темі студенти повинні опрацювати Земельний кодекс України (ст.22), так як Земельний кодекс України деталізує поняття земель сільськогосподарського призначення за їх цільовим призначенням і, крім основної мети — виробництва сільськогосподарської продукції, яке здійснюється різними аграрними суб’єктами (фермерськими господарствами, сільськогосподарськими кооперативами, особистими селянськими господарствами тощо), включає до нього також землі, надані для сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності (яку здійснюють відповідні наукові та навчальні заклади), а також ті, на яких розміщена відповідна виробнича інфраструктура (виробничі приміщення, склади, ферми тощо). Земельний кодекс України поділяє землі сільськогосподарського призначення лише на дві категорії. Проте, він дає й інші структурні характеристики цих земель. Зокрема ЗК України 2001 р. вперше виділив «ґрунти земельних ділянок» в окремий і особливий об’єкт охорони (ст. 168). Стаття 150 ЗК України виділила в окрему групу «особливо цінні землі» та встановила спеціальний порядок їх вилучення. Здебільшого цінність цих земель зумовлена чорноземним складом їх ґрунтів, а також іншими природними факторами. Поряд із Земельним кодексом України необхідно опрацювати та засвоїти основні положення ЗУ «Про фермерське господарство», ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію», Податковий кодекс України. Студенти мають з’ясувати особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення, коло суб’єктів права сільськогосподарського землекористування, повинні вміти давати загальну характеристику їх правового статусу.

Література:[3; 9; 13; 26; 30; 33].

Тема 2.2. Правовий режим земель житлової та громадської забудови

Індивідуально-консультативна робота – 2 години

1. Правовий режим поселень за межами населених пунктів.

Самостійна робота – 4 години

1. Правове регулювання використання земельних ділянок для індивідуального житлового, господарського і гаражного будівництва.

2. Використання земельних ділянок для кооперативного житлового і гаражного будівництва.

3. Особливості використання земельних ділянок державного та комунального житлового фонду.

Література: Земельне право [2; 3;10; 23; 24; 25; 30; 33; 34].

Тема 2.3. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Семінарське заняття – 2 години

1. Поняття і склад земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду.

3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.

4. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.

Самостійна робота – 4 години

1. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення.

2. Правовий режим земельних ділянок, у межах яких наявні природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність.

При підготовці до семінарського заняття та самостійної роботи студенти мають засвоїти основні поняття стосовно теми, опрацювати ЗУ «Про природно-заповідний фонд» та Земельний кодекс України. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення встановлений земельним (глава 7 ЗК) і екологічним законодавством (Закон «Про природно-заповідний фонд України» та інші законодавчі акти). Він являє собою особливий, визначений законодавством України порядок поведінки різних суб'єктів, пов'язаної з використанням зазначених земель.

Згідно з главою 7 ЗК на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення поширюються три правові режими:

1) режим земель природно-заповідного фонду;

2) режим земель водно-болотних угідь, не віднесених до земель лісового і водного фонду;

3) режим земельних ділянок, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Однак усі ці землі об'єднані єдиним цільовим призначенням і характеризуються певною спільністю право­вого режиму.

Згідно зі ст. 43 ЗК землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів ПЗФ.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що землі ПЗФ мають особливий режим охорони, передбачений ст. 162 ЗК. Фактичною ознакою цих земель є те, що вони цілком або частково вилучені з господарського обігу, а правовою — те, що регулювання їх правового режиму здійснюється Законом «Про природно-заповідний фонд України» та іншими законодавчими актами. Студенти мають розібратися, за допомогою нормативно-правових актів, у якій власності можуть перебувати землі ПЗФ. Згідно з ч. 1 ст. 45 ЗК землі ПЗФ можуть знаходитись у державній, комунальній та приватній власності. А відповідно до ст. 4 Закону «Про природно-заповідний фонд України» землі природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі й інші природні ресурси, надані національним природним паркам, можуть знаходитись лише у державній власності. Це цілком узгоджується з положеннями статей 83 і 84 ЗК, згідно з якими не можуть передаватися у приватну власність землі ПЗФ, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну та іншу цінність. Вичерпний перелік таких земель передбачений ст. 4 зазначеного Закону. Усі інші землі ПЗФ можуть знаходитись як у державній, так і в комунальній та приватній власності. Необхідно звернути свою увагу студентам на те, що при використанні земель ПЗФ треба керуватися обмеженнями, встановленими ст. 9 Закону "Про природно-заповідний фонд України". Згідно з нею ці землі за умови додержання законодавчих обмежень можуть використовуватися у природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих, рекреаційних, освітньо-виховних цілях, а також для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Треба зазначити, що крім законодавчих обмежень у використанні земель ПЗФ діють також положення про природні та біосферні заповідники, національні природні й регіональні ландшафтні парки, заказники, ботанічні сади, дендропарки і зоопарки. Вони розробляються і затверджуються для територій та об'єктів загальнодержавного значення — Мінприроди, а для територій і об'єктів місцевого значення — його територіальними органами. Завдання й особливості природоохоронного режиму земель пам'яток природи і заповідних урочищ визначаються на підставі їх первинних облікових документів. Щодо земель парків — пам'яток садово-паркового мистецтва, то їх режим може бути визначений як у положенні про такі парки, так і в їх первинних облікових документах. Загострення своєї уваги студентами вимагає також питання стосовно Специфіки управління землями ПЗФ, яке полягає у наявності спеціальних органів управління, особливого порядку виникнення і припинення прав на ці землі та їх обліку. Крім Державного агентства по земельних ресурсах управління землями ПЗФ здійснюють Мінприроди України через Державну службу заповідної справи, Положення про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 1000, та адміністрації об'єктів ПЗФ відповідно до ст. 12 Закону «Про природно-заповідний фонд України». Однак останні створюються не на всіх об'єктах. Тому окремі землі ПЗФ можуть знаходитись в управлінні тих підприємств, установ, організацій, до відання яких вони належать. У складі адміністрацій функціонують наукові, господарські й інші підрозділи, а також служба державної охорони ПЗФ, Положення про яку затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 р. № 1127.

Відповідно до ст. 46 ЗК до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду. Не випадково і п. "г" ч. 1 ст. 164 ЗК до змісту поняття "охорона земель" відносить збереження цих угідь. Річ у тім, що законодавство України встановлює особливий правовий режим для окремих видів земель водно-болотних угідь, внаслідок чого їх не можна віднести ні до земель лісового чи водного фонду, ні до земель ПЗФ. Зазначений режим випливає з міжнародних конвенцій, учасницею яких є Україна і які згідно з Конституцією діють у нашій країні у такому ж порядку, як і внутрішнє законодавство.

Міжнародно-правовий режим розглядуваних угідь встановлено Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарською конвенцією від 2 лютого 1971 р. — Іран), ратифікованою Законом України від 29 жовтня 1996 р. Допоміжне значення має також Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (Гаага, 16 червня 1995 р.), ратифікована Законом України від 4 липня 2002 р.

Література: Земельне право [1; 3; 8; 21; 22; 34; 36].