
- •Лекція 7 об'ємний напружений стан
- •7.1 Компоненти напруженого стану. Тензор напружень
- •Лекція 8 складний опір
- •8.1 Косий згин. Визначення нормальних напружень
- •8.2 Розрахунок на міцність при косому згині
- •8.3 Поза центровий розтяг або стиск стержня. Визначення нормальних напружень
- •8.4 Розрахунок на міцність при позацентровому розтягу-стиску
- •Лекція 9 узгин з крученням
- •9.1 Побудова епюр згинальних і крутних моментів
- •9.2 Аналіз напруженого стану. Визначення головних напружень
- •9.3 Зведений момент. Розрахунок на міцність
- •Лекція 10 загальні методи визначення переміщень
- •1О.1 Метод Мора
- •10.2 Обчислення інтегралів Мора за способом Верещагіна
- •10.3 Обчислення інтеграла Мора за формулою Сімпсона-Корноухова
- •Лекція 11 статично невизначені системи
- •11.1 Ступінь статично невизначеної системи
- •Стійкість стиснутих стержнів
- •11.3 Поняття про стійкі і нестійкі форми рівноваги
- •Лекція 12
- •12.1 Визначення критичної сили за формулою Ейлера
- •12.2 Межі придатності формули Ейлера. Формула Ясинського
- •Лекція 13 коливання систем з одним ступенем вільності
- •13.1 Основні поняття теорії коливань
- •13.2 Вільні коливання балки з одним ступенем вільності
- •13.3 Вимушені коливання систем з одним ступенем вільності
- •Лекція 14 ударні навантаження. Динамічний коефіцієнт при ударі
- •14.1 Основні поняття і припущення
- •14.2 Поздовжній удар
- •14.3 Поперечний удар
- •14.4 Крутильний удар
- •Типи циклів напружень. Границя витривалості і криві витривалості
- •15.3 Основні фактори, які впливають на втомну міцність
- •Компоненти напруженого стану. Тензор напружень 30
- •Косий згин. Визначення нормальних напружень 35
15.3 Основні фактори, які впливають на втомну міцність
Експериментальні дослідження показують, що на втомну міцність суттєво впливають такі фактори: концентрація напружень, розміри деталі і стан її поверхні.
Концентрація напружень. Зниження границі витривалості за рахунок тих чи інших концентраторів напружень (виточки, отвори, шпонкові канавки) враховується ефективним коефіцієнтом концентрації напружень, які позначаються кσ або кτ (залежно від виду напружень).
Ефективний коефіцієнт концентрації напружень знаходять як відношення границі витривалості зразка без концентратора напружень до границі витривалості такого ж зразка, але з концентратором напружень
.
(15.6)
Н відміну від теоретичного коефіцієнта концентрації напружень, які залежать тільки від форми (геометрії) деталі, ефективний коефіцієнт залежить також і від властивостей матеріалу деталі — чим менш пластичний матеріал, тим він чутливіший до концентрації напружень. Ефективний коефіцієнт визначають експериментально, але в деяких випадках за відсутності експериментальних даних його визначають через теоретичний коефіцієнт akσ за формулою
,
(15.7)
де д — коефіцієнт чутливості матеріалу, який визначається експериментально. Для сталей при симетричному циклі він набуває значень в межах 0,5-0,9.
При відсутності експериментальних і теоретичних даних величину kσ визначають наближено за емпіричними формулами
(15.8)
(15.9)
де границя міцності σмц визначається в МПа. Формули (15.8), (15.9) використовується відповідно при відсутності або наявності гострих концентраторів напружень.
Вплив розмірів деталі. Міцність при циклічній дії напружень значною мірою залежить також від розмірів деталі. Збільшення розмірів підвищує наявність різного роду дефектів, що сприяють утворенню і розвиткові втомних тріщин. Вплив розмірів деталі враховується масштабним коефіцієнтом βМ, який дорівнює відношенню границі витривалості стандартного зразка діаметром 7-10 мм до границі витривалості геометрично подібної деталі більших розмірів
.
(15.10)
Вплив стану поверхні. Тріщини при повторно-змінних напруженнях починаються, як правило, з поверхні деталі. Тому стан поверхневого шару суттєво впливає на міцність деталі. Риски від механічної обробки, пошкодження поверхні і т.п. відіграють роль концентратора напружень і можуть суттєво І зменшити границю витривалості.
Вплив стану і якості поверхні деталі на величину границі витривалості враховується коефіцієнтом якості поверхні βП. Цей коефіцієнт дорівнює відношенню границі витривалості зразка з полірованою поверхнею до границі витривалості такого ж зразка з заданим станом поверхні
(15.11)
Для зниження βП використовують обкатку поверхні деталі роликами або обдуванню дробом. Значного ефекту можна також досягти шляхом гартування струмами високої частоти.
Сумісний вплив концентрації напружень, масштабного ефекту і стану поверхні оцінюють коефіцієнтом Kσд (Kτд)який дорівнює добутку трьох вказаних вище коефіцієнтів
.
(15.12)
Коефіцієнт
(
)
називається загальним коефіцієнтом
знижені
границі
витривалості при симетричному циклі.
Таким
чином, границя витривалості деталі при
симетричному циклі (
)
залежить від границі витривалості (
)
матеріалу, з якого виготовлено деталь)
визначається формулою
(15.13)
Аналогічно у випадку дотичних напружень
(15.14)
ЛЕКЦІЯ 7. ОБ'ЄМНИЙ НАПРУЖЕНИЙ СТАН 30