2.3. Перекладна книга

На жаль, деякі книговидавці вважають, що простіше надрукувати популярну західну книжку, ніж запропонувати вітчизняному авторові виконати замовлення, яке цікаве для видавництва. Дуже легко відтворити «іноземне» видання, і згодом почивати на лаврах фактично чужого успіху.

Справжній видавець повинен прагнути запропонувати співвітчиз¬никам оригінальні видання, створені з урахуванням українських реалій. Це стосується всього спектра друкованої продукції - від дитячих книг до словників і енциклопедій. І такий підхід буде безумовно з вдячністю сприйнятий читачами. Але цей шлях важкий і вимагає неординарних організаційних і творчих зусиль та чималих фінансових витрат.

Було б нерозумним стверджувати, що перекладати книги взагалі не треба, а потрібно задовольнятися своїми вітчизняними творами. Проте перекладати треба лише те, що дійсно стало неабиякою подією в книжковому світі. Таких книг дуже багато. Але вони саме й зали¬шаються поза увагою більшості видавців, тому що вимагають підбору висококваліфікованої, а тому й дорогої команди, та й термін виконання замовлення у даному разі не може бути коротким.

Часом висококваліфікована команда потрібна і для підготовки до друку нових видань опублікованих перекладів. Попередній переклад має недоліки, пов'язані з неповним знанням перекладачем мов оригіналу, географічних, історичних і культурних реалій, з відсутніст необхідних словників і довідників, цензурними вилученнями та пере кручуваннями. Як правило, при виявленні подібних огріхів переклад повинен бути відредагований (якщо, звичайно ж, перекладач на це погодиться). Іноді сам перекладач прагне вдосконалити свій витвір, забороняючи передрукування з видань минулих років. Інша річ, коли переклад не дуже вдалий саме через творчу невдачу ( перекладача, що не зумів підібрати ключ до твору, вибрати правильну тональність, стиль. Такі невдачі трапляються й у великих майстрів. Тому завжди слід пам'ятати: відоме ім'я - ще не гарантія високої якості виконання замовленої роботи. Існують два підходи до перекладу, коли на перший план висувається завдання філологічно точно передати текст оригіналу або ж дотримуватися його духу. Часто, особливо при поетичному перекладі, ці підходи поєднати не вдається. Як наслідок, протягом багатьох років ми спостерігаємо спроби перекладів Біблії і Корана, «Фауста» Ґете і поем Гомера, «Божественної комедії» Данте і творів Шекспіра тощо. З іншого боку, потреба критично переглянути «старі» переклади і зайнятися новими грунтується на природному розвитку української літературної мови та філологічних відкриттях (у перекладацькому середовищі поширене судження, що класичні твори слід перекладати кожні 50 років). Між іншим, зовсім не обов'язково, щоб новий переклад був кращий за попередній. Скільки б «Іліаду» не перекладали (Мінський, Вересаєв, Шуйський та ін.), Гнєдича перевершити все-таки не змогли. Але такі спроби тому й робляться, що цей переклад, який став класичним, безнадійно застарів. Переклад завжди корисно супроводжувати вступною статтею (післямовою) і коментарями. Іноді концепція книги вимагає спеціального додатка. Обсяг і характер таких доповнень залежать від аудиторії, якій видання адресоване. Так, може знадобитися роз'яснення невідомих українському читачеві реалій або коректування помилкових поглядів автора, наприклад з питань української історії. Якщо до публікації готується суто наукове видання, іноді замовляють післямову, в якій має знайти відображення точка зору вітчизняних фахівців, або наводяться дані про новітні відкриття, що не змогли потрапити до оригіналу.

У такому разі краще попросити самого автора скласти передмову до українського видання. Для того щоб ознайомитися з останніми новинками, видавці традиційно відвідують міжнародні книжкові салони, лідерами серед яких є Франкфуртський ярмарок та виставка «Бгира» (м. Дюсельдорф). V результаті поїздок можуть сформуватися фірми, за продукцією яких можна стежити регулярно, отримувати їхні інформаційні матеріали. Також на таких заходах можна підписати контракти з іноземними партнерами, отримати для резензування книги, що зацікавили.

Останнім часом розширилося коло подібних ярмарків та книжкових форумів і в Україні. Яскравими прикладами цього є Міжнародний книжковий форум «Світ книги», який проводиться з 1998 р. у Харкові, Міжнародні виставки «Поліграфія, реклама, упаковка» (Одеса), «Світ друкарства» та «Книжковий світ» (Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Львів) і найпрестижніша «Поліграфія» (Київ).

При купівлі прав на видання твору іноземного автора слід пам'ятати про ілюстрації у книзі. Якщо ви вирішили, що вони заслуговують передруку в українському виданні, може знадобитися підписання додаткової угоди. Радимо також відразу здобувати права на видання у м'якій обкладинці та палітурці. На сумі авансу це не позначиться, а ситуація на книжковому ринку може скластися так, що вам буде потрібен той вид палітурки, який до цього ви не планували. Будь-які доповнення, що можуть знадобитися в українському виданні, теж слід обов'язково узгоджувати з особою, яка має права на це видання.

Необхідно всіляко заохочувати зустрічі представників видавництва з місцевими літераторами, ученими. Завдяки цим контактам можуть скластися успішні комерційні стосунки, і ви знайдете виконавців роботи, яких до цього часу можна було знайти тільки за кордоном.