Задача 2
В регіоні зареєстровано 1500 тис. осіб, яких за відповідними характеристиками можна віднести до категорії трудових ресурсів (qТР), з них 1236 тис. осіб є зайнятими (qЗ), 86 тис. осіб – військовослужбовці (qВ), а 108 тис. осіб навчаються з відривом від виробництва (qВІДР). Люди, які не бажають працювати (qНІ), складають 15 тис. осіб. Під час перепису населення (q) в регіоні було зареєстровано 1684 тис. осіб. Охарактеризуйте ринок праці з позиції зайнятості та безробіття.
Скорочені умови:
q = 168 тис. осіб; qтp = 1500 тис. осіб; qЗ = 1236 тис. осіб; qВ = 8б тис. осіб; qВІДР = 108 тис. осіб; q НІ = 15 тис. осіб.
q Н - ? q Б - ? k Н - ? k Б - ? k ТА - ? k ЕА - ?
Методичні вказівки
Розв’яжемо цю задачу за вимогами, сформульованими й наведеними в задачі 1.
Для аналізу ринку праці з позицій зайнятості та безробіття потрібно обчислити ряд показників: кількість незайнятих (qН), чисельність безробітних (qБ), коефіцієнт незайнятості (kН), коефіцієнт безробіття (kБ), коефіцієнт трудової (kТА) та економічної (kЕА) активності населення.
Кількість незайнятих визначається за формулою:
qН = qТР – qЗ – qВІДР
Кількість безробітних визначається за формулою:
qБ = qН – qН1
Коефіцієнт незайнятості слід розраховувати за формулою:
kН = qН / qТР
Коефіцієнт безробіття розраховується за формулою:
kБ = qБ / qТР
Коефіцієнт трудової активності дорівнює:
kТА = qЗ / qТР
Коефіцієнт економічної активності визначається так:
kЕА = qЗ / q .
Економічна (трудова) активність – прагнення працездатної особи застосувати на практиці наявні знання та досвід, одержуючи за це винагороду в натуральній або грошовій формі. Особа, що виявляє таке бажання, є носієм трудової (економічної активності).
Економічна активність може бути потенційною, що відповідає прагненням працездатної особи працювати за винагороду, і реалізованою, яка фактично є зайнятістю. Потенційна трудова активність є головним чинником формування робочої сили, а реалізована – її зайнятості. Таким чином, співвідношення між потенційною і реалізованою трудовою активністю досить повно і об’єктивно характеризує ситуацію на ринку праці.
Практичне заняття №3
1.3. Співвідношення динаміки валового внутрішнього продукту і безробіття в україні
Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВВП від потенційного здійснив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВВП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВВП зменшують чисельність безробіття на 1%.
З цього виходить, що визначення величини приросту ВВП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВВП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того, більш швидкий приріст ВВП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів росту збільшує кількість безробітних. Таким чином,
де V1 та VO – обсяги ВВП відповідно у поточному та базисному періоді;
U1 та UO – рівні безробіття відповідно у поточному та базисному періоді.