Додаток е. Державні акти україни, на яких базується розвиток авсс

1. Програма інтеграції України до ЄС, схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072;

2. Галузева програма розвитку стосунків між Україною та ЄС у галузі зв'язку, введена в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1999р. №11501/1;

3. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до ЄС» від 11 червня 1998 р. № 615/98 із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 587/2000;

4. Концепція розвитку зв'язку України до 2010 року, затверджена Постановою КМУ від 19 грудня 1999 р. № 2238;

5. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХП зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 квітня 2000 р. № 1642-111;

6. Закон України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р. № 160/95-ВР зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 грудня 1996 р. № 626/96-ВР, від 22 грудня 1999 p. № 1347-XIV, від 13 липня 2000р. №1869-111;

7. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХП зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 28 лютого 1995 р. № 75/95-ВР, від 2 червня 1995 р, № 198/95-ВР, від 14 лютого 1997 р. № 70/97-ВР, від 22 жовтня 1997 р. № 595/97-ВР, від 5 березня 1998 р. № 196/98-ВР, від 20 жовтня 1998 р. № 193-XIV, від 16 липня 1999 р. № 998-XIV, від 6 квітня 2000 р. № 1642-Ш, від 11 травня 2000 р. № 1709-Ш;

8. Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР;

9. Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 11 червня 2000 р. № 1770-111.

Додаток є. Характеристика супутникового, кабельного та наземного компонентів розподільних мереж ав-служб

Супутниковий компонент розрахований на розподіл загальнонаціональних програм, обмін мовленнєвими програмами або їх фрагментами та інформацією інтегрованих з мовленням АВ-служб через, супутниковий ретранслятор.

Супутниковий первинний розподіл програм є технічною основою організації транскордонного мовлення.

У разі реалізації в Україні супутникового мовлення можливе вирішення таких завдань:

мовленням цілком покривається територія країни;

сигнали первинної розподільної мережі доставляються до кожної радіопередавальної станції;

забезпечується багатопрограмне безпосереднє супутникове мовлення (БСМ) із можливістю індивідуального або колективного приймання ТБ у будь-якій точці країни, а також у малонаселених і важкодоступних районах, що не покриваються наземною мережею мовлення.

Використання цифрової супутникової первинної мережі може також передбачатися в поєднанні з оптоволоконною первинною мережею або з мережею, побудованою на основі радіорелейних систем передавання (РРСП).

Кабельний компонент побудови первинної мережі реалізує розподіл цифрових сигналів телевізійних програм по магістральних оптоволоконних лініях зв'язку, що сполучають обласні центри, з подальшим вторинним розподілом.

Завдяки величезній пропускній здатності оптоволоконного каналу, система має бути зорієнтована на цифрове передавання багатьох мовленнєвих програм та інформації інших широкосмугових АВ-служб.

У разі розподілу програм по оптоволоконній мережі немає принципових обмежень щодо обсягу переданої інформації, зокрема можлива організація багатопрограмного ТБВЧ, служб зображення надвисокої чіткості тощо.

По такій мережі можливий обмін програмами між студіями в цифровому стандарті без стиснення (або з малим ступенем стиснення) а найефективніше реалізуються інтерактивні АВСС.

погляду інтересів національної безпеки керування високошвидкісною оптоволоконною мережею має здійснюватися цілком з території країни.

Наземний компонент первинної мережі реалізується на основі РРСП, яка сьогодні є основною мережею первинного розподілу програм аналогового мовлення, її подальше використання для розподілу програм цифрового мовлення й широкосмугових АВ-служб потребує цифровізації устаткування на базі вже наявних станційних споруд.

У перехідний період первинна мережа на основі РРСП може доповнювати супутникову і/або оптоволоконну мережі.

Вторинна цифрова мережа призначена для розподілу загальнонаціональних програм, що доставляються по первинній мережі розподілу, а також обласних і місцевих програм.

Як вторинна цифрова мережа може використовуватися:

• цифрова наземна мережа в діапазоні ДВЧ/УВЧ;

• цифрова наземна мережа в діапазоні НВЧ;

• цифрові кабельні оптоволоконні, коаксіальні та гібридні мережі;

• цифрові кабельні гібридні мережі, утворювані з'єднанням оптоволоконної мережі і мережі двопроводового кабелю.

Вторинна мережа на першому етапі має будуватися з урахуванням наявності в споживача звичайного телевізора системи SECAM/ PAL, а надалі — з урахуванням того, що в споживача буде цифровий телевізор або тюнер з декодером MPEG-2 на додаток до звичайного телевізора. Таким чином, протягом усього перехідного періоду мережа має бути розрахована на передачу сигналів аналогових і цифрових АВ-служб.

Найефективніше вирішити проблему виділення частотних каналів і електромагнітної сумісності у вторинній наземній мережі можна за умов побудови цифрової мережі паралельно вже з існуючою аналоговою мережею.

Неодмінною умовою є випереджувальне частотне планування та координація частотних присвоєнь.

Коли йдеться про мовлення наземною мережею цифрового сигналу, мають використовуватися двокаскадне завадостійке кодування з перемежуванням і модуляція типу COFDM. Така реалізація системи цифрового наземного мовлення дасть змогу успішно долати ефекти селективного завмирання при багатопроменевому поширенні й забезпечувати якісний прийом сигналу, коли потужність передавача в 10-100 разів менша за потужність аналогового передавача, тобто уможливлювати цифрове телевізійне мовлення в частотних канапах, заборонених для аналогового ТВ мовлення.

Крім того, завдяки застосуванню COFDM можна побудувати синхронну мережу телевізійного мовлення, скориставшись групою малопотужних передавачів, що випромінюють сигнал на когерентних несівних коливаннях, замість одного потужного; при цьому забезпечується досить рівномірне покриття території ТБ-сигналом, а отже, надійний прийом у будь-якій точці. Перехід до синхронної мережі можна здійснити, поділивши всю територію країни на окремі регіони, у межах кожного з яких організувавши синхронне мовлення. Для цього потрібно провести окреме частотне планування, зорієнтоване на використання вільних частотних каналів. Упровадження синхронної мережі мовлення вигідне з погляду економії радіочастотного ресурсу. Але побудова такої мережі трудомістка і вимагає високошвидкісної кабельної мережі для розподілу сигналу від джерела синхронним наземним передавачам. Крім того, ці передавачі вимагають жорсткої частотної синхронізації, для реалізації якої слід використовувати спеціальні канали.

Вторинні наземні мережі в діапазоні НВЧ реалізуються у вигляді мікрохвильових розподільних систем, розрахованих на розподіл десятків телевізійних програм і сигналів широкосмугових інтерактивних АВ-служб. Ці мережі можуть використовуватись одночасно як локальні розподільні і як компоненти ефірно-кабельних розподільних мереж.

Вторинну кабельну мережу можна умовно розбити на дві частини: внутрішньоміську й локальну.

Внутрішньоміські цифрові мережі мають будуватися винятково на основі багаговолоконних оптичних кабельних ліній зв'язку, інтегрованих з передаванням по інших волокнах цифрової телефонії та сигналів нових широкосмугових АВ-служб, включаючи мережі B-ISDN. Можливе використання для різних служб різних вікон прозорості оптичного волокна.