13.Образотворче мистецтво,іконопис,музика Київської Русі.

У Софії Київській чудово збереглися мозаїки і фрески,створ в 30-40 роках ХІ ст. грецькими майстрами.Особливе місце у системі розписів посідають фрески на світську тематику, до яких належить композиція “Сім’я Ярослава Мудрого”. Осібним видом мистецтва Київського Русі була книжкова мініатюра. Рукописні книги були дуже дорогими, їх переплітали в міцні оправи з металевими замками, прикрашали численними ініціалами, заставками, мініатюрами.Знамениті фрески вежі Софійського собору дають зображення музикантів і танцюристів.Музичні інструменти Русі - ріг, труби, бубон, гуслі, гудок.З прийняттям христ.одноголосий спів став частиною богослужіння.Київській Русі з'явилися центри навчання співу.Це великий хор та школа при Десятинній церкві, двір доместиків-співаків-солістів.Важливу роль у формуванні й поширенні музичної традиції відігравала Києво-Печерська Лавра. Серед відомих майстрів церковного співу слід назвати деместика та піснетворця Стефана. Іконопис

14.Сакральна архітектура та містобудування.

Однією з перших кам'яних споруд була Десятинна церква (989—996 рр.) Десятинна церква належала до хрестово-купольних візантійського типу храмів. Після завершення будівництва церкву прикрашали іконами, дорогоцінним посудом, хрестами,які Володимир вивіз

із Херсонеса і успадкував як посаг за принцесою Анною. (у грудневі дні 1240 через велику кількість киян,які зібралися на хорах, обвалилося склепіння,поховавши усіх,хто шукав порятунку від татаро-монголів). Софіївський собор (1037 р.)- Розмаїття мозаїк, фресок, стовпи, арки, відкоси віконних пройм — все це вражало пишнотою. У Чернігові за велінням брата Ярослава Мудрого Мстислава було споруджено Спаський собор, який мав схожість з Десятинною церквою. Першим взірцем монастирського храму був Успенський храм Печерського монастиря (1078), будували його грецькі майстри.У Києві близький до Успенського був Ми¬хайлівський Золотоверхий храм (1108р.). Довгий час як головний будівельний матеріал викор.деревина, що була в достатку доступна.У центрі поселень знаходилися «гради», які служили для захисту від ворогів,проведення племінних зборів і культових обрядів.Більшість споруд у слов'янських «градах» споруджувалася зі зрубів-колод укладених в чотирикутні вінці. Зі зрубів будувалися і прості хати, і 2-3-поверхові тереми,

Якісно новий рівень розвитку архітектури пов'язаний з переходом від дерев'яного до кам'яного і цегельного будівництва

15 Га́лицько-Воли́нське князі́вство,(1199—1349)

Галицько-Волинський літопис. південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої пол. 13 ст стало королівством,. Г-В князівство було одним з найбільших

князівств періоду феодальної роздробленості Русі.До йогоСкладу ВходилиГалицькіПеремишльські,Звенигородські,Теребовльські,Володимирські, Луцькі,Белзькі і Холмські землі, а також Поділля і Бессарабія. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва.Для протидії агресивним сусідам Г-В князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом. Г-В князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці.1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Г-В князівство перестало існувати як єдине політичне ціле. Галицько-Волинський літопис — літопис XIII ст,присвячений історії Галичини і Волині.Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні.Охоплює події 1201—1292 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.Поділяється: Галицький літопис (1201—1261), складений у Галичин і(літописання часів князяДанила Романовича Галицького) і Волинський літопис (1262—1291), складений на Волині (князювання Василька Романовича та його сина Володимира) Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.