65.Сучасна мовна політика в Україні

Українська мовна ситуація обтяжена наявністю чіткої розділової лінії між географічними зонами переважного використання російської і української мов. За даними дослідження Інституту соціології НАНУ, виключно українською мовою в своєму повсякденному житті користуються 82,2% жителів західних областей України, виключно російською говорять 80,4% жителів Донецького регіону і АР Крим. Причому, як показують результати щорічних національних моніторингових досліджень Інституту соціології НАНУ, мовна ситуація в Україні є стабільною і в цілому не зазнала істотних змін з 90-х років минулого століття.

Спираючись на ці дані можна сказати що мовна політика яка реалізовується в Україні, як інструменту експансії української мови у всі сфери життя і діяльності рівномірно в регіональному зрізі. Проте можна запропонувати й іншу інтерпретацію отриманих результатів: мовна політика в Україні не стільки неефективна, скільки неадекватна мовній ситуації, що об'єктивно склалася в Україні, де російська мова стійко відтворюється як внутрішня мова і мова спілкування на великій частині (фактично, половині) території держави.

66)Українські меценати 19-20 століть.

Розглядаючи стан і перспективи розвитку меценатства в сфері культури в Україні в контексті світового досвіду, дослідники визначають особливості діяльності українських меценатів другої половини ХІХ ст., а саме: поєднання власне меценатської діяльності з щирим захопленням мистецтвом, колекціонерством і громадською діяльністю по створенню культурно-художнього і освітнього середовища. Українські меценати поєднували турботи про бідних і скривджених з вищими зразками піклування про національне, світове, високе мистецтво, як скарбницю майбуття народу, що актуально наближає до кращих здобутків сучасного світового мистецтва і дає високо піднесений приклад діяння для українського громадянства сьогодні. Світовий досвід вивчення меценатства, наголошують автори, визначає його як історично складний соціально-культурний феномен, мотиваційні акценти і зміст якого змінюються, набуваючи особливої якісної визначеності в кожну епоху. Об’єктивно ж якість його визначає поступ суспільства в усіх сферах діяльності.

за ті 28 років свого життя, які благодійник присвятив служінню Одесі (з них 17 років безперервно – на посту міського голови), ним було витрачено на доброчинні цілі десятки тисяч карбованців. Ці кошти йшли на будівництво нічліжних притулків, дешевих їдалень. У 1893 р. саме на його пожертвування було збудовано приміщення першої в Росії бактеріологічної станції, що дало можливість проводити в ній свої дослідження видатному вченому М. Ф. Гамалію. Крім цього, Г. Г. Маразлі створює в місті першу безкоштовну народну читальню, а потім бере участь у придбанні приміщення для публічної бібліотеки і музею Одеського товариства історії і старожитностей.

Богдáн Іванович Ханéнко - зібрав велику колекцію творів мистецтва і бібліотеку. Його дружина однією з перших почала збирати давньоруські ікони. Зіграв головну роль у заснуванні Київського художньо-промислового й наукового музею (офіційно відкритий в 1904), основу експозиції якого склала археологічна колекція Ханенків (3145 предметів).

За дарчим дружини Варвари Ханенків колекція була передана УАН (Державний музей західного і східного мистецтва).