- •1. . Предмет,методи дослідження та завдання курсу історії укр.Культури
- •2.Матеріальна і духовна культура. Структура духовної культури.
- •3. Культура і цивілізація.Проблема цивілізаційної принал.
- •4. Національна культура.Національне і загальнолюдське в к-рі.
- •6.Трипільська культура.(енеоліт)
- •9. Міфологія та релігія давніх словян.Побут,обряди,ритуали.
- •10. Запровадження християнства(988-989)
- •11. Розвиток писемності.Освіта в Київській Русі.Літопис.
- •12. Літературні пам’ятки періоду Київської Русі. "Слово о полку Ігоревім"
- •13.Образотворче мистецтво,іконопис,музика Київської Русі.
- •14.Сакральна архітектура та містобудування.
- •15 Га́лицько-Воли́нське князі́вство,(1199—1349)
- •16. Архітектура , мистецтво і містобудування Галицько-вол
- •17.Розвиток культури в складі Великого Князівства Литовського.
- •19.Релігійне життя в 14-16 ст.Берестейська унія(1596).Полемічна літ.
- •20.Вплив західноєвропейських ідей Ренесансу та Реформації.
- •21.Церковні братства і братські школи.
- •22.Поширення книгодрукування в Україні.Острозька Біблія.
- •23.Острозький культурно-освітній осередок.Острозька академія
- •24.Києво-Могилянська академія.
- •25.Феномен українського козацтва.
- •26.Коза́цькі літописи,укр. Нар думи та пісні
- •27,28.Українська барокова культура.Архітектура.
- •29Українська культура доби Гетьманщини.
- •30. Література та мистецтво України др. Пол. 17-18 ст.
- •31.Сковорода.
- •32.Національно-культурне відродження в Україні 18-19ст.Історія Русів
- •36.Українське меценатство 19-20 ст
- •37. Література ст19
- •38.Образотворче мистецтво,музика,театр 19 ст
- •40.Франко
- •41.Національна своєрідність укр. Культури 19-20 ст
- •44.Особл розвитку укр к-ри у 20-30-х рр. ХХст
- •45.Розвиток укр. Л-ри у 20-30 рр хХст
- •46.Становлення церкви в Україні в 20-30-ті рр. Хх ст.
- •48. Український кінематограф XX ст. Здобутки і втрати.
- •49.Українське мистецтво хх ст
- •53.Мистецтво в Україні у 90-х рр. Хх ст.
- •60.Культура українського народу в контексті європейської та світової культур.
- •62. Гендерні тенденції розвитку суч. України
- •63) Зарубінецька, Черняхівська та Пеньківська архіологічні культури та їх зв язок з українською культурою.
- •64.Політична і правова к-ра Гетьманщини
- •65.Сучасна мовна політика в Україні
- •66)Українські меценати 19-20 століть.
- •67)Розвиток української літератури у 21 ст.
63) Зарубінецька, Черняхівська та Пеньківська архіологічні культури та їх зв язок з українською культурою.
Зарубине́цька культу́ра — одна з головних археологічних культур України періоду Залізного віку.
Територія розповсюдження зарубинецької культури — басейни Прип'яті, середнього і частково горішнього Дніпра. Час — приблизно 200 рік до РХ до 200 року після РХ. Була визначена у 1899 і засвідчена понад 500 пам'ятками, які охоплюють простір від Прип'яті й Подесення до Середнього Подніпров'я. Зарубинецьку культуру відкрив у 1899 р. Вікентій Хвойка, який виявив могильник з тілоспаленням на Батуровій Горі поблизу с. Зарубинці Канівського району Черкаської області. Крім Зарубинецького могильника, В. В. Хвойка виявив ще кілька подібних могильників у Придніпров'ї: м. Ржищеві, селах Віта, Питальники, Пухівка, Погреби, Бортничі, Вишеньки.
Черняхівська культура — археологічна культура у 100—500 роках залізної доби. Поширена на території лісостепового Подніпров'я між Дінцем і Дністром та Прутом і вздовж Буга, а також на південному сході Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. Східна Європа III-IV ст.:
Черняхівська культура
Пам'ятки черняхівської культури на території України
Перші старожитності черняхівської культури були відкриті для науки практично одночасно у різних країнах. У 1899 та 1901 рр. у селі Ромашки, та у 1900 р. у селі Черняхів Київської губернії В. В. Хвойка провів розкопки "полів поховань", друге з яких і дало назву типу пам'яток. У 1898-1899 рр. польський археолог К. Гадачек розкопав поселення Неслухів у верхів'ях Західного Бугу. Невдовзі, у 1903 р., І. Ковач дослідив могильник Марошсентана ( сучасна назва Синтана де Муреш) у Трансільванії.
Пам'ятки черняхівської культури — безкурганні могильники (поля поховань) та поселення. Осілі хліборобоскотарські племена черняхівської культури жили у великих неукріплених поселеннях. Поряд з цим відомі черняхівські городища ( Городок, Олександрівка, Башмачка)
Пенькі́вська культу́ра — археологічна культура, що існувала протягом 5—8 століть від Пруту до Осколу й займає переважно лісостепову смугу України.
Виникла внаслідок переселення на південь племен київської культури. Вважається, що пеньківська культура залишена антами — однією з груп ранньоісторичного слов'янства.
Перші незаплановані дослідження пеньківської культури відбулись у 1956-1959 роках. Це була експедиція під керівництвом Д. Т. Березовиці, вона була проведена поблизу села Пеньківка.Потясминні. Подальшими дослідженнями було визначено територію поширення цієї культури, пеньківці розселились в лісостепі від Подунав’я на південному заході до Сіверського Дінця на північному сході.
Як і представники інших культур носії пеньківської розселялись над річками. Характерним було розміщення поселень групами по 5-7 поселень, на відстані одне від одного 3-5 кілометрів. Селища здебільшого займали 1,5-3га, здебільшого у селищах розміщувалось до 30 жител. У плані вони були чотирикутними напівземлянками, площею в середньому 25 метрів квадратних, стіни мали стовпову або зрубну конструкцію. У житлах для обігріву і побутових потреб використовували вогнища або кам’яні печі. Також поруч з житлами було виявлено господарські будови і ями.