19. Особливостi усного I письмового дiлового спiлкування, культура письмового дiлового спiлкування

Культура писемного ділового мовлення. Писемне мовлення-це універсальний засіб спілкуваннялюдей. переважно монологічне, має свої лексичні й стилістичні особливості, відповідну граматичну будову. Писемне мовлення спирається на усне і є вторинним.Одиницею писемного мовлення є текст. Його поділяють на абзаци, що логічно пов'язані один з одним.Писемне мовлення передається не лише словами й літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо.Так, у ділових паперах крім звань графіки, орфографіі, пунктуації, існують суворі правила їх побудови, вживання стійких словосполучень і вибору лексичних одиниць.

Писемне ділове мовлення: а)Чітке дотримання прийнятих норм ділового спілкування б) Дотримання норм ділової мови, вживання зрозумілих, найбільш переконливих слів, уникнення русизмів.Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню.в)Логічність формування думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови ділового паперу.Стислість вираження думки, строга відповідність слова його значенню.

Усне професійне мовлення повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:

1.чіткість, недвозначність формулювання думки;

2.логічність, смислова точність, звідси небагатослівність мовлення;

3.відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними ;

4.укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;

5.різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини;

6.самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові

висловлювань;

7.А також переконливість, милозвучність мовлення, виразність дикції та

відповідність між темпом мовлення, силою голосу, ситуацією мовлення.

Мовленнєвий етикет — це сукупність словесних форм увічливості, прийнятих у певному колі людей певного суспільст­ва, певної країни.  Різні мови світу виробили спеціальні (лексичні, морфологічні, синтаксичні) засоби вираження ввічливості, спеціальні етикетні мовленнєві формули, що, власне, і становлять мовленнєвий етикет. Це насамперед такі усталені мовленнєві формули, що вживаються для зав'язування контакту між комунікантами — формули вітань і звертань, для підтримання контак­ту — формули вибачення, прохання, подяки тощо, для припи­нення контакту — формули прощання, побажання, тобто влас­не етикетні мовленнєві формули. Сам же мовленнєвий етикет, крім цих формул, включає ще й соціально-мовні символи ети­кетного рівня, напр., етикетні форми заперечення (незгоди) і ствердження (згоди).

20. Види, типи і форми (жанри) професійного спілкування

Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.

Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній

ФОРМИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Усна форма ділового стилю

Писемна форма ділового стилю

Ділова бесіда, діловий прийом, ділова доповідь, ділова розмова по телефону, ділова нарада, ділові переговори

Документи різних видів: автобіографія, резюме, заява, пропозиція, скарга, характеристика, трудова книжка, особовий листок з обліку кадрів, довідка, висновок, доповідна записка, пояснювальна записка, запрошення, звіт, лист, оголошення, план, протокол, витяг із протоколу, телеграма, адреса, телефонограма, радіограма, факс, акт, доручення, розписка, список, таблиця, накладна, договір, трудова угода, контракт, ділова доповідь (написаний текст) тощо

Усне ділове мовлення — це спілкування людей під час виконання ними службових обов´язків (під час бесід, нарад). У процесі комунікації ми виступаємо посередниками між конкретною ситуацією і певною людиною або групою. Тому потрібно орієнтуватися як на співрозмовника, так і на ситуацію. Ми маємо й певні цілі відносно співрозмовника: пояснення (лекція, повідомлення), стимулювання ініціативи; формування або підсилення певного настрою. Відповідно до цього можна виділити такі види комунікативних актів:

— професійні бесіди (коли розглядаються спеціальні проблеми без впливу на почуття);

— промови (їх мета — досягнути домовленості щодо спільних дій у процесі інформації та аргументації). Вони впливають як на почуття, так і на розум та волю. Особливим їх різновидом є дискусії й дебати;

— виступи (торкаються певної події). Розрізняють вітальні промови, подяки, вступні слова.

Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин та професійних спрямувань тих, хто виступає, публічний виступ поділяється на такі жанри, як: доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.

Писемне спілкування є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

Усне мовлення ділової людини має бути:

— виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);

— точним і недвозначним (використовувати слова з прямим значенням);

— логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки послідовно, логічно);

— відповідним ситуації мовлення— нестандартним;

— доречним;

— змістовним;

— стислим (у народі кажуть, що багато говорити не завжди

означає багато сказати).