5. Соціально-психологічна природа політичної влади.

Влада - це організована сила, яка забезпечує здатність, право і можливість певних соціальних співтовариств підпорядковувати своїй волі підвладних, примушувати їх до певних дій, розпоряджатися поведінкою навіть самими життями людей.

Влада - найголовніша потреба людини.

Бажання влади виникає в 2х формах:

- експлікативне (від фр. explicite - чітко позначене) - властиве тільки лідерам;

- імплікативне (від фр. implicite - заховане, нечітко позначене) - властиве тим, хто йде разом з лідером, сподіваючись, що у разі перемоги його групи частина влади перепаде і йому.

Влада - це один з найважливіших видів соціальної взаємодії, специфічні відносини, принаймні, між 2-ма суб'єктами, один з яких підкоряється розпорядженням іншого; в результаті цього підпорядкування суб'єкт що володарює реалізує свою волю і інтереси.

Структура влади:

Суб'єктом влади виступає держава і її інститути, політичні еліти і лідери, політичні партії. Об'єкти влади – індивід, соціальна група, маса, клас і так далі. Функції влади: панування, керівництво, регуляція, контроль, управління, координація, організація, мобілізація. Ресурси влади: примушення, насильство, переконання, заохочення, право, традиції, страх, міфи і так далі

Проблема застосування влади багато в чому пов'язана з опором, об'єктом дії, що надається, - індивідом або групою, на яких ця дія направлена.

Легітимна влада - влада, яка приймається масами і спирається на їх добровільну згоду підкорятися її велінням, а не нав'язана силою.

У науковий ужиток термін «легітимність» ввів М. Вебер. Німецький вчений вказав на те, що будь-яка влада потребує самовиправдовування, визнання і підтримки.

М. Вебер виділив три основні типи легітимного панування (влади). Описані типи легітимності в реальній політичній практиці переплітаються і взаємно доповнюють, підсилюють один одного. Домінування того або іншого типу легітимності пов'язане з типом існуючого режиму.

На відміну від соціологічного підходу М. Вебера, системний аналіз влади, запропонований американською школою політології, дозволив створити більш функціональну, пристосовану до практичних потреб концепцію легітимності, яка дає можливість зміряти легітимність емпіричним шляхом.

Виділяють 3 рівні легітимності влади:

Ідеологічний рівень базується на відповідності владі конкретному типу соціалізації в певному суспільстві. Виявляється в тому, в якому ступені маси довіряють знанням, професіоналізму тих, хто ними керує. Джерело легітимності - ідеологічні цінності.

Структурний рівень властивий достатньо стабільним суспільствам, в яких влада сформована і діє на основі встановлених правил. Джерело легітимності - специфічні політичні структури.

Рівень, що персоналізується, пов'язаний з конкретною особою, діяльність якої схвалюється народом. Джерело легітимності - особистий авторитет правителя.

Влада - складний суспільний феномен, який виявляється на всіх рівнях і у всіх сферах суспільного життя, і в значній мірі детермінована соціально-психологічними особливостями її носіїв.

Влада - це можливість і здатність одних впливати на інших, використовуючи для цього засоби насильства, примушення, право або авторитет.