- •1. Політична психологія і психологія політики як напрями наукового дослідження політики.
- •2. Категоріально-понятійний апарат сучасної політичної психології
- •3. Методи політичного психоаналізу у працях г. Лассуелла та його послідовників.
- •4. Класифікації методів політико-психологічних досліджень
- •5. Соціально-психологічна природа політичної влади.
- •6. Маси як носій масової свідомості: основні види мас та їх властивості.
- •7. Масова політична свідомість та особливості політичного мислення.
- •8. Психологія масової свідомості у працях с.Московичи.
- •9. Взаємозв’язок політичної поведінки та масової політичної свідомості
- •10. Політична свідомість та політична поведінка як детермінанти політичної культури.
- •12. Вікова динаміка політичної соціалізації особистості.
- •14. Соціально-психологічні механізми політичної ідентифікації.
- •15. Типологічні моделі індивідуально-психологічного образу держави.
- •16. Психологічні передумови становлення політичних ідеалів та ідеології у суспільстві перехідного типу.
- •17. Специфіка політичного лідерства у працях ж.Блонделя.
- •18. Вождізм як форма політичного лідерства.
- •19.Соціально-психологічні чинники становлення політичних лідерів у демократичному суспільстві.
- •20. Психологія сприйняття політичних лідерів різними поколіннями громадян України.
- •21. Політичний конфлікт як норма політичного процесу.
- •22. Етнополітичний конфлікт як різновид політичного конфлікту.
- •23. Причини виникнення та типи політичних конфліктів.
- •24. Проблема врегулювання та запобігання політичних конфліктів.
- •25. Міжнародні політичні конфлікти: можливості і межі міжнародного втручання у конфліктні ситуації.
- •26. Переговори в політичному конфлікті. Поняття Превентивна дипломатія
- •27. Посередництво в політичному конфлікті: форми цілі задачі.
- •30. Політичне лідерство та політичне керівництво у працях вітчизняних дослідників.
- •31. Типології та характер діяльності українськіх опозиційних лідерів.
- •32. Психологія великих національно-етнічних груп у політиці.
- •33. Психологічні детермінанти національної свідомості та нац. Самосвідомості.
- •40. Соціально-психологічні механізми існування масової паніки.
- •41. Психологічні характеристики сутності політичного насилля.
- •42. Диктатура, радикаліз, екстримізм як механізми перетворення політичних процесів.
- •43. Політико-психологічні детермінанти політичних конфліктів.
- •44. Функції політичних конфліктів.
- •48. Теорія менеджменту терору Дж.Грінберга.
- •Методы манипуляции
- •52. Політичний pr як засіб управління суспільною думкою.
17. Специфіка політичного лідерства у працях ж.Блонделя.
1. Аналізуючи перше питання важливо з'ясувати сутність політичного лідерства. Політичне лідерство — процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (частину), що добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.
Політичний лідер —- це учасник політичного процесу, який, незалежно від формального статусу, намагається і здатний консолідувати зусилля людей, активно впливати на цей процес для досягнення висунутих ним цілей. Становище лідера зобов'язує багато до чого, адже його ділові, політичні та особисті якості оцінюються людьми й, не в останню чергу, зумовлюють успіх обраного курсу.
2. Вивчаючи теорії політичного лідерства, слід звернути увагу на те, що дослідники розглядають проблему лідерства на двох рівнях. На першому — переважно теоретичному — робляться спроби загальнотеоретичного вирішення цієї проблеми за допомогою різних філософсько-історичних і політичних концепцій лідерства. Вирішення проблем на другому рівні— переважно утилітарному — зводиться до емпіричних досліджень, розробки практичних рекомендацій.
Сучасна політологія спирається на типологію німецького соціолога і політолога М. Вебера: 1) традиційне лідерство; 2) харизматичне лідерство; 3) раціонально-легальне лідерство. Проаналізуйте сутність цього феномену. Традиційне лідерство — це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій (характерно в основному для «до індустріального» суспільства). Харизматичне лідерство характеризується вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політичного лідера через демократичні процедури виборів, зумовлених законом.
для розкриття сутності лідерства за характером і масштабами діяльності необхідно визначити лідерів трьох рівнів: лідер першого рівня — малої групи; лідер другого рівня — громадського руху (організації, партії); лідер третього рівня — політик, що діє в системі владних відносин у національному масштабі.
3. необхідно з'ясувати типологію політичного лідерства. Вони відбивають найбільш типові риси, властиві багатьом політичним лідерам. Ці типові риси складають певну основу, що дозволяє об'єднати багатьох політичних лідерів у відповідні групи. Залежно від того, яким способам зміни політичної і соціальної дійсності віддають перевагу лідери, їх поділяють на реформаторів, революціонерів і консерваторів. Лідер-реформатор відстоює базові цінності даного політичного суспільства або його ідеальної моделі культури. Віг прагне до еволюційної зміни дійсності. Реформатор спирається на традиції, намагається зберегти все цінне, що було створено в попередній період розвитку суспільства.
4. Розкриваючи питання про політичні еліти і лідерство в сучасній Україні, варто звернути увагу на основні шляхи формування існуючої політичної еліти України: 1) як наслідок активного чи пасивного опору тоталітарно-колоніальному правлінню; 2) як результат входження до політики нових груп та громадських діячів, безпосередньо не пов'язаних ні з комуністичним режимом, ні з опором йому.
Чільне місце у світовій політичній науці щодо лідерства належить українській політичній думці, яка відображає реальну історію України від княжих часів до сьогодення. У наш період іде процес відродження демократичних інститутів лідерства в Україні. За умов формування багатопартійної системи існує перспектива появи великої кількості суб'єктів громадсько-політичного лідерства різних типів і рівнів, які становлять певну єдність, підсистему в рамках реформованої політичної системи суспільства.
Вивчення сутності політичного лідерства в сучасній Україні рекомендуємо розпочати із з'ясування особливостей підготовки й формування громадсько-політичних лідерів нового ґатунку. Складність цього процесу очевидна. На всіх етапах цього процесу бачимо дії громадсько-політичних лідерів, зростання їхнього авторитету, впливу, влади, а також і помилки, провали, зникнення з політичної арени.