2 Індивідуальні завдання

2.1 Навчально – методичне забезпечення лекційного та семінарського

занять з дисципліни «Фінансовий ринок» на тему «Грошовий ринок.

Ринок похідних фінансових інструментів»

Лекційне заняття

План

1. Грошовий ринок як складова частина фінансового ринку.

2. Обліковий ринок та його особливості.

3. Характеристика міжбанківського ринку

4. Операції відкритого ринку та облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

5. Економічна сутність похідних фінансових інструментів та їх класифікація.

6. Ринок похідних фінансових інструментів як складова частина сучасного фінансового ринку. Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод.

1. Грошовий ринок – це частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Об’єктом грошового ринку є тимчасово чи постійно вільні грошові кошти, власники яких пропонують їх на ринку задля одержання доходу.

Суб’єктами грошового ринку можуть бути комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Інструментами грошового ринку служать казначейські та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти та інші грошові сурогати.

Функції грошового ринку:

- об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

- трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств;

- спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через видачу позик за участю фінансових посередників;

- надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

2. Обліковий ринок – частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

Основними інструментами на обліковому ринку є банківські, казначейські, комерційні векселі, інші види короткострокових зобов’язань.

Казначейський вексель – один з видів державних цінних паперів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.

Банківський вексель – це вексель,що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов’язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.

Комерційний вексель – це вексель, який видається позичальником під заставу товару.

3. Міжбанківський ринок – це частина грошового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних інститутів залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі короткострокових міжбанківських депозитів.

Міжбанківські депозити пов’язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі Центральний банк.

Міжбанківські кредити – одне з основних джерел формування банківський кредитів.

На практиці використовуються такі основні різновиди міжбанківського кредиту:

- овердрафт за кореспондентськими рахунками

- кредити овернайт, які надані (отримані) іншим банком

- кошти, які надані (отримані) іншим банком за операціями РЕПО.

РЕПО – біржова угода на ринку цінних паперів, яка полягає у тому, що здійснюється продаж цінних паперів з одночасним укладанням угоди про подальший їх викуп через певний строк за вищою ціною.

Міжбанківські позики – одна з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитних організацій.

4. Операції відкритого ринку – це інструмент грошово-кредитної політики держави, суть якого полягає в купівлі та продажу центральним банком цінних паперів на відкритому ринку.

В Україні ринок державних цінних паперів функціонує з 10 березня 1995 року у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), які випускаються в дисконтній формі номінальною вартістю 100 гривень на визначений емітентом термін у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Випуск ОВДП здійснюється на пред’явника у формі, визначеній в умовах випуску, які встановлюються постановами КМУ.

5. Похідні фінансові інструменти (деривативи) – це інструменти, механізм випуску й обігу яких пов'язаний з купівлею-продажем певних фінансових чи матеріальних активів, або їх можна визначити як контракти, що укладаються з метою перерозподілу фінансових ризиків і передбачають фіксацію всіх умов проведення в майбутньому певної операції з інструментом, який є предметом угоди.

У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони і своп-контракти.

Форвардний контракт – це угода між двома контрагентами про умови здійснення операції з базовим інструментом, яка відбудеться в майбутньому.

Ф’ючерсний контракт – це угода між продавцем або покупцем, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого,про поставку (прийняття) стандартної кількості базових інструментів за узгодженою ціною на конкретну дату в майбутньому.

Відмінності між ф’ючерсами і форвардами:

- ф’ючерси є біржовими угодами. Це означає, що вони є високоліквідними фінансовими інструментами. Форварди – позабіржові угода, тому їх ліквідність значно нижче.

- у торгівлі ф’ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати. У функціонуванні форвардного ринку не беруть участі клірингові палати.

- учасники форвардного ринку підпадають під кредитний ризик, оскільки кожна із сторін може не виконати угоду, хоча, як правило, і передбачено штрафні санкції за невиконання умов угоди. На ф’ючерсному ринку функціонують клірингові палати, які гарантують виконання ф’ючерсних угод.

- хеджування за допомогою ф’ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот та строковому ринку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів полягає в перенесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод.

Опціон – дин з видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони put та call.

Опціон put (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу.

Опціон call (на купівлю) дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов’язаний продати продавець опціону.

Своп-контракт – це угода між контрагентами про обмін певної кількості базових інструментів на визначених умовах у майбутньому.

Розрізняють два види своп-контрактів – валютний своп і своп відсоткових ставок.

6. За економічним змістом ринок похідних фінансових інструментів – це сукупність економічних відносин щодо перерозподілу ризиків, які виникають у процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами. Призначення та основна функція строкового ринку полягає у формуванні механізмів хеджування (мінімізації) цінових ризиків.

В сучасних умовах деривативи виконують в економічній системі дві важливі функції, створюючи, з одного боку, механізми для проведення операцій хеджування цінових ризиків, а з іншого, дозволяючи біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці в цінах. Відповідно до цього всіх учасників розподіляють на дві групи: хедерів і спекулянтів (трейдерів, торговців).

Хеджер – це учасник ринку, який проводить операції з метою зниження цінового ризику, пов’язаного з володінням базовими інструментами. Щодо спекулянтів, то зміст їх діяльності можна визначити як формування певних очікувань на основі прогнозування майбутнього та використання їх для одержання прибутку від різниці в ціні купівлі та продажу фінансових інструментів чи товарів.

Історія розвитку ринку строкового угод.

Історично зародження строкової торгівлі пов’язане з появою її позабіржової форми – форвардних контрактів, які ще близько 400 років тому укладались як угоди про продаж майбутнього врожаю.

У середні віки товарні біржі успішно функціонували в багатьох містах Європи: в Антверпені (1531 р.), Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549 р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.), причому угоди часто укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти.

У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США в 1751 р. на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а перша строкова біржа – Чиказька торгова палата, де проводились торги ф’ючерсними контрактами на с/госп. продукцію, - була відкрита в 1848 р.

Понад 200 років строковий ринок розвивався як товарний і тільки в 1972 р. в Чикаго була організована перша біржа фінансових ф’ючерсів.

Семінарське заняття

План

1. Грошовий ринок як складова частина фінансового ринку.

2. Обліковий ринок та його особливості.

3. Характеристика міжбанківського ринку

4. Операції відкритого ринку та облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

5. Економічна сутність похідних фінансових інструментів та їх класифікація.

6. Ринок похідних фінансових інструментів як складова частина сучасного фінансового ринку. Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод.