40. Закони України щодо регулювання різних аспектів інформаційної діяльності

Див. 39

41. Проблеми та перспективи правового регулювання інформаційної сфери в Україні

Одним із найважливіших показників успішного руху країни по шляху до інформаційного суспільства є ступінь доступності ресурсів користувачеві. Саме за цим показником Україна відстає від розвинутих країн світу. Причинами такого становища є:

значна частина державних ресурсів приховується від громадськості з корисливих або політичних мотивів, а відомчі ресурси практично закриті для позавідомчого використання;

комерційні ресурси занадто дорогі для масового користування;

багато категорій ресурсів не мають довідкового апарату і засобів навігації;

частина електронних інформаційних ресурсів подана в несумісних оболонках;

багато власників ресурсів не мають засобів або технологій для забезпечення поширення інформації і доступу до неї.

Сьогодні з усіх інформаційних ресурсів в електронному виді, які потребують міжвідомчого використання, лише близько 10% мають доступ у дистанційному режимі; потреба ж у взаємному комп'ютерному інформаційному обміні лише між органами державної влади значно більше [93].

Тому заборона інформаційного монополізму окремих структур на відкриті інформаційні ресурси є одним з основних завдань формування інформаційного простору держави.

З позицій розвитку інформаційного простору необхідно:

розробити механізми реалізації наявних правових положень у сфері інформаційних ресурсів, що визначені законами України;

розробити механізми реалізації положень, що закріплені підзаконними актами;

розробити економічні та організаційні механізми, що забезпечують, у першу чергу, розподіл повноважень щодо володіння і розпорядження державними інформаційними ресурсами між центральними та місцевими органами влади щодо приватизації і націоналізації інформаційних ресурсів; оцінки державних інформаційних ресурсів як майна і (або) як інтелектуальної власності; ціноутворення на інформаційні продукти і послуги, які вироблені на основі державних інформаційних ресурсів; сертифікації інформаційних продуктів і послуг; захисту українських виробників інформаційних продуктів і послуг та їх просування на світовий ринок.

42. Складові триєдиного процесу державної інформаційної політики

43. Значення думки реципієнтів інформації в Законах про ЗМІ

44. Смисл і значення соціологічних досліджень у законотворчому процесі

45. Призначення і механізм проведення парламентських слухань у ВРУ

46. Можливості Спілки журналістів для обговорення проблем ЗМІ

47. Значення фінансових важелів для функціонування ЗМІ

48. Засоби впливу на українські ЗМІ ближнього зарубіжжя

Відповідно до Рішення Координаційно-консультативного комітету СНД здійснюється створення автоматизованої системи інформаційного обміну між державами-учасниками Співдружності (АСIО СНД). Генеральним замовником АСIО СНД є Виконавчий Секретаріат СНД, а генеральним виконавцем — Федеральне Агентство урядового зв'язку та інформації при Президенті Російської Федерації. Сьогодні Україна ще не підписала Концепцію формування інформаційного простору СНД. Проте, вважаємо, що це питання незабаром знайде своє позитивне рішення. І, як слідство, у комплексі заходів необхідно передбачити узгодженість роботи щодо формування і розвитку єдиного інформаційного простору України з програмою створення АСIО СНД.

49. Суть впливу на українське законодавство дального зарубіжжя

50. Правове середовище діяльності ЗМІ зарубіжних країн

51. Доступ до інформації в зарубіжних країнах

52. Регулювання концентрації ЗМІ в зарубіжних країнах

Регулювання концентрації засобів масової інформації

Уряди демократичних країн стурбовані концентрацією власності на газетному ринку, що, на їхню думку, небезпечно для суспільства, тому що зосередження засобів масової інформації в руках деяких осіб або груп обмежує плюралізм думок і підриває конституційні основи свободи слова. Саме тому уряди здійснюють як правове регулювання власності на засоби масової інформації, так і спеціальні програми сприяння друкованим виданням. Протягом останніх 40 років у центрі уваги світового і європейського співтовариства перебувають проблеми концентрації засобів масової інформації – небезпечного економічного явища, що має такі негативні наслідки як обмеження свободи слова, плюралізму думок тощо. Концентрація засобів масової інформації спостерігається в усьому світі. Як економічне явище концентрація засобів масової інформації має об'єктивну причину – зміни матеріально-технічної бази засобів масової інформації, характерні для масових комунікацій усіх розвинених країн (насамперед, створення і впровадження нових засобів телекомунікацій), що, у свою чергу, об'єктивно приводить до централізації капіталів, що обертаються у сфері масових комунікацій, до виходу конкуренції у засобах масової інформації на якісно новий рівень, до формування могутніх інформаційно-фінансових груп власними корпоративними інтересами.

Концентрація засобів масової інформації відбувається в різних формах. Мають місце так звані перехресне володіння (між телевізійним і радіомовленням, між телерадіомовленням і періодичними друкованими виданнями), вертикальна інтеграція у сфері засобів масової інформації (тобто вкладення капіталу в організації, пов'язані з основним бізнесом), а також проникнення іноземного капіталу.

У різних країнах процеси концентрації засобів масової інформації відбуваються по-різному, а також по-різному ведеться боротьба з цими процесами. Так, у США основними засобами державного протистояння монополіям і концентрації засобів масової інформації є антитрастові закони, що неодноразово використовувалися американськими судами.

Як зазначається в низці документів Європейського Союзу, потенційним недоліком діючих у Європі моделей правового регулювання плюралізму засобів масової інформації є їхня схильність зосереджувати увагу виключно на традиційних засобах масової інформації. Так, є декілька випадків виникнення вузлових проблем в галузі нових комунікаційних технологій і послуг, таких як контроль над системами умовного доступу для цифрового телебачення. Крім того є небезпека того, що технологічна конвергенція між галузями мовлення, телекомунікацій і комп'ютерних технологій може сприяти створенню панівного положення на ринку і розвитку концентрації засобів масової інформації.

Держави – учасники Європейського Союзу мають прийняти законодавство, спрямоване на запобігання і протидію концентрації, що може загрожувати плюралізму засобів масової інформації на національному, регіональному або місцевому рівнях. У своєму законодавстві або процедурах реєстрації, ліцензування або схожих процедур державам слід передбачити можливість визначення максимальних рівнів державного контролю для того, щоб обмежити вплив, який комерційна компанія або група може справляти в одному або декількох секторах засобів масової інформації. Такі рівні, наприклад, можуть набувати форми максимальної частки аудиторії, або ґрунтуватися на доході/обороті комерційних компаній у сфері засобів масової інформації. Також передбачається обмеження частки капіталу в комерційних компаніях засобів масової інформації. При встановленні рівнів впливу держави мають брати до уваги обсяг ринку засобів масової інформації і рівень наявних на ньому ресурсів. Компанії, що досягли дозволеного рівня впливу на ринку, не повинні одержувати на ньому додаткових мовних ліцензій. Окрім зазначених заходів, національні органи, які відповідають за видачу ліцензій, зокрема мовникам, при здійсненні своїх функцій повинні звертати особливу увагу на сприяння плюралізму засобів масової інформації.

Держави – учасники Європейського Союзу розглядають можливість створення спеціальних органів у сфері засобів масової інформації, наділених правом протидіяти злиттю компаній та іншим операціям з концентрації, що загрожує плюралізму засобів масової інформації, або правом наділення такими правами вже діючих органів регулювання мовного сектору. У разі, якщо держави не вважають це за доцільне, органи влади, які займаються загальними питаннями конкуренції, повинні звертати особливу увагу на плюралізм засобів масової інформації при перевірці злиття компаній або інших операцій з концентрації в секторі засобів масової інформації. Держави-учасники мають вжити особливих заходів у тих випадках, коли вертикальна інтеграція – тобто здійснюваний окремою компанією або групою компаній контроль за ключовими елементами виробництва, мовлення, поширення і суміжних видів діяльності – може стати загрозою для плюралізму.

Слід зазначити, що окрім спільних наробок, в окремих європейських країнах здійснюється досить детальне регулювання цієї проблеми особливими законодавчими актами про засоби масової інформації. Так, наприклад, уряд Австрії субсидує всі щоденні газети для того, щоб допомогти їм вижити на ринку преси, і тим самим підтримує існування широкого спектра думок. Крім того, діє спеціальна програма підтримки декількох невеликих газет, що відіграють особливо важливу роль у формуванні різних політичних думок. Шведський уряд фінансує так звані газети "іншого ряду" (які посідають друге місце за тиражами). Крім того, у північноєвропейських державах надається фінансова підтримка партійним виданням, релігійній пресі і газетам думок.

Правове регулювання здійснюється за допомогою загальних і спеціальних антитрастових законів. Так, у Великій Британії міністр торгівлі має повноваження обмежувати концентрацію преси в одних руках. Без його згоди неможлива передача видання (за тиражу понад 500 тис. прим.) у власність іншій особі, якщо в результаті передачі новий власник може закрити газету або поглинути її конкуруючим виданням. Крім того, англійський закон про мовлення (1990 р.) обмежує покупку засобів масової інформації різних видів однією особою. Законодавство Німеччини гарантує плюралізм друкованих органів як найважливіший фактор свободи преси шляхом заборони монополії. У Федеральному Законі про монополії є спеціальні положення, що дозволяють здійснювати контроль за малими і середніми об'єднаннями у сфері засобів масової інформації. Відповідно до нього Федеральне агентство з монополій може заборонити злиття компаній.

Уряд Канади обмежив право власності у галузі засобів масової інформації визначенням певної частки на ринку. Інших рекомендацій з обмеження концентрації немає. Але уряд має право розглядати власність з погляду Об'єднаного закону про ревізії і перешкоджати утворенню монополії, якщо її формування може завдати шкоди канадському суспільству. У Нідерландах не має спеціального правого регулювання власності на засоби масової інформації. Однак уряд розглядає проекти регулювання преси, для того, щоб один власник не міг володіти занадто великою часткою засобів масової інформації на ринку.

У США преса на загальних підставах є об'єктом регулювання з боку антитрастових законів або корпоративних законів штатів. Електронні засоби масової інформації є об'єктом спеціального нормативного регулювання, що опосередковано стосується і друкованих засобів масової інформації (наприклад, правило "один на ринку", заборона на одночасне володіння однією особою газетою і телерадіостанцією в одному місті або на одному інформаційному ринку).

До 1995 року в США діяли законодавчо встановлені національні і місцеві обмеження на володіння теле- або радіостанціями. Так, наприклад, у загальнонаціональному масштабі дозволялося володіти 12 телестанціями (14, якщо додаткові дві станції контролюються расовими меншинами), і ці станції не мали права охоплювати більш 25% національної аудиторії (30%, якщо належать расовим меншинам). Власник місцевого телебачення зобов'язаний не перекривати частот станцій суспільного володіння "ступеня А" (68–74 dBu, залежно від частоти станції). Щодо радіостанцій, в загальнонаціональному масштабі дозволялося володіти не більш 20 AM і 20 FM станцій (або 25 AM і 25 FM станціями, контрольованими меншинами або малим бізнесом). На невеликих ринках (14 і менш станцій) не більше трьох станцій одного власника могли становити не більше 50% станцій на ринку. На великих ринках (15 і більш станцій) не більш чотирьох станцій одного власника могли охоплювати не більше 25% місцевої аудиторії.

Для прикладу більш детально розглянемо як здійснюється регулювання концентрації засобів масової інформації у Великій Британії та Франції*93.

*93: { Див. http://www.medialaw.ru/laws/other_laws/european.}

елика Британія

Політика в області обмеження концентрації ЗМІ

З метою обмеження володіння мовленнєвими ліцензіями уряд Великої Британії в листопаді 1996 року затвердив нові положення, які вніс у відповідні виправлення в Додаток 2 до Закону про мовлення від 1990 року. Основні з них такі.

Загальні обмеження. Фізичні і юридичні особи за межами Європейської економічної зони (ЄЕА) не мають права володіти ніякими ліцензіями на аналогове наземне мовлення, але мають право володіти ліцензіями на кабельне, супутникове і цифрове наземне мовлення. Місцеві органи влади, організації, цілі яких мають цілком або в основному політичний або релігійний характер, рекламні агентства, а також ті, котрі, на думку регулювальних органів, можуть впливати на ЗМІ, не мають права володіти якими-небудь ліцензіями на мовлення, хоча за деяких обставин релігійні організації вправі володіти ліцензіями на кабельне, супутникове або радіомовлення.

Телебачення. Жодна фізична особа не вправі володіти двома або більше ліцензіями на телевізійне мовлення, що охоплює понад 15% загальної телевізійної аудиторії. Жодна фізична особа не вправі володіти більш ніж однією регіональною службою "Каналу 3", наданої для того самого району.

Радіо. Жодна фізична особа не вправі володіти більш ніж однією ліцензією на місцеве середньохвильове мовлення і більш ніж однією ліцензією на FM-мовлення, що охоплює той самий район, за винятком випадків, коли це відбувається в інтересах суспільства. Жодна фізична особа не вправі мати більше трьох ліцензій на місцеве радіомовлення в тому самому районі, а володіння другою ліцензією на FM-мовлення або третю ліцензію на місцеве радіомовлення в будь-якому діапазоні перевіряється на відповідність суспільному інтересу. Жодна фізична особа не вправі володіти більш ніж однією службою національного комерційного радіомовлення.

Перехресне володіння телебаченням і радіо. Жодна фізична особа не вправі володіти регіональною службою "Каналу З" і місцевою радіослужбою, яка мовить на район, що значною мірою є тим самим районом. Жодна фізична особа, яка володіє ліцензією національного "Каналу 3" або "Каналу 5", не вправі володіти ліцензією на національне радіомовлення.

Перехресне володіння телебаченням і газетами. Власник газети, тираж якої становить 20% або більше загальнонаціонального газетного тиражу, не вправі володіти ліцензіями на аналогове наземне телебачення ("Канал 3й і Канал 5"). Якщо газета має тираж, менший за 20% загальнонаціонального тиражу, власник вправі володіти такого роду ліцензіями, за умови, що вони піддаються перевірці на відповідність суспільному інтересу. Власник місцевої газети, тираж якої становить 20% або більше місцевого газетного тиражу в даному районі, не вправі володіти ліцензією на мовлення регіональної служби "Каналу 3". Якщо газета має тираж менш 20% місцевого тиражу, власник має право володіти такого роду ліцензією за умови перевірки наявності суспільного інтересу. Стосовно перехресного володіння газетними і кабельними, супутниковими і цифровими наземними службами обмежень немає.

Перехресне володіння радіо і газетами. Власник газети, тираж якої становить 20 або більше відсотків загальнонаціонального газетного тиражу, не вправі володіти ліцензіями на аналогове наземне радіомовлення (як національне, так і місцеве). Якщо тираж газети менший за 20% національного тиражу, власник вправі володіти такого роду ліцензіями за умови перевірки на відповідність суспільному інтересу. Власник місцевої газети, тираж якої становить менше 20% місцевого газетного тиражу в даному районі, вправі мати до трьох ліцензій на місцеве радіомовлення в цьому ж районі за умови перевірки на відповідність суспільному інтересу. Якщо тираж газети становить від 20 до 50% місцевого газетного тиражу, власник вправі володіти однією ліцензією на місцеве середньохвильове радіомовлення й однією ліцензією на місцеве FM-радіомовлення за умови перевірки на відповідність суспільному інтересу. Якщо тираж газети становить понад 50% місцевого тиражу, власник вправі володіти однією ліцензією на місцеве радіомовлення, у випадку, якщо даний район обслуговується конкуруючою місцевою комерційною радіокомпанією, – за умови перевірки на відповідність суспільному інтересу. За положенням про володіння ліцензіями на мовлення, прийнятим у листопаді 1996 року, перевіркою на відповідність суспільного інтересу займається як "ІТС", так і Комітет з радіомовлення. Останній ухвалив, зокрема, постанову про те, що передбачуване придбання місцевої радіокомпанії "Leicester Sound" компанією "DMG Radio", яка є філією компанії "Daily Mail and General Trust", можливо, не буде відповідати суспільним інтересам, оскільки остання компанія володіє контрольним пакетом акцій регіональної газети "Leicester Mercury", розповсюджуваної в даному регіоні.

Газети, На іноземне володіння пресою немає жодних обмежень. Газетні концерни, загальний середньодобовий тираж яких може становити 500 000 екземплярів або більше, не вправі продовжувати свою діяльність без письмового дозволу міністра з торгівлі та промисловості, що, за винятком окремо обговорених випадків, має спочатку одержати доповідну з цього питання від Комісії з монополій і злиттів. Міністр з торгівлі та промисловості вправі дати свою згоду на злиття газетних компаній без доповідної Комісії в тих випадках, якщо він переконався, що ця справа має терміновий характер і газета, яка бере участь у передачі прав, не зможе в протилежному випадку існувати як концерн, або що ця газета має щоденний тираж менший 50 000 екземплярів.

Політика щодо конкуренції. На ЗМІ у Великій Британії так само поширюється законодавство про конкуренцію, як і на інші галузі промисловості. Генеральний директор із добросовісної конкуренції через Управління з добросовісної конкуренції вправі провести розслідування щодо будь-якого злиття, яке може викликати утворення монополії (яке становить, як правило, 25 або більш відсотків того або іншого конкретного ринку). Він також вправі розслідувати інші питання, що можуть викликати дії, спрямовані проти конкуренції, або дії, що обмежують торгівлю. У звичайному випадку Генеральний директор складає доповідь про результати своїх розслідувань і подає його міністру з торгівлі та промисловості, який може, за його рекомендацією, передати справу для подальшого розслідування в Комісію з монополій і злиттів або ж прийняти цю справу.

У законодавстві про мовлення є особливі положення, які передбачають консультування Генерального директора із добросовісної конкуренції щодо угоди про створення мереж, які стосуються "Каналу 3" (до складу якого входять особливі контракти, здійснювані різними компаніями), а також передбачають контроль за дотриманням компанією "Бі-бі-сі" своїх зобов'язань про надання принаймні 25% часу для програм, одержуваних від незалежних виробників. Діяльність компаній, що злилися, перебуває під інтенсивним наглядом Генерального директора із сумлінної конкуренції, який подає конфіденційні доповіді міністру з торгівлі та промисловості щодо деяких з компаній, що злилися, стосовно яких не було розпочато дій за законодавством про конкуренцію.

Заходи для забезпечення прозорості ЗМІ. Велика Британія не розробляє яке-небудь особливе законодавство про прозорість ЗМІ. За чинним законодавством про компанії і за правилами фондової біржі, потрібно, щоб компанії декларували кожного акціонера, що має більше 3% акцій тієї або іншої юридичної особи, а також подавали довідки про кожного з їхніх директорів, розмір їхньої зарплати і про інші капітали.

Заходи для забезпечення плюралізму незалежних ЗМІ. Уряд здійснює цільову субсидію компанії "Sianel Pedwat Cymru (S4C)", яка є державною корпорацією, що надає телевізійне мовлення на четвертому каналі в Уельсі (замість "Каналу 4"), обсягом близько 75 мільйонів фунтів у рік на підтримку розробки програм мовою уельської меншості. Крім того, уряд надає субсидію обсягом близько 9 мільйонів фунтів у рік на підтримку фонду мовлення кельтською мовою Ірландії. При експорті телевізійної продукції виробники одержують підтримку у вигляді невеликих субвенцій.