Тема 2.4. Зовнішньоекономічні договори Питання для самостійного вивчення

1.Роль міжнародних договорів про вільну торгівлю.

2. Регу­лювання умов поставок товарів.

3. Правове регулювання зобов'язань транспортного харак­теру.

Завдання

1. Ознайомтеся зі ст. 9 Конституції України і Законом від 29.06.2004 р. “Про міжнародні договори України”.

2. Згадайте, що таке правило інкотермс.

3. Ознайомтесь зі ст. 189 Господарського кодексу України

Методичні рекомендації

1.Роль міжнародних договорів про вільну торгівлю.

Міжнародні договори — найважливіше правове джерело у сфері ЗЕД. При цьому варто враховувати, що за Конституцією України (ст.9) і Законом від 29.06.2004 р. “Про міжнародні договори України”, якщо Верховною Радою України договору надано обов’язкового характеру, він стає невід’ємною частиною законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а міжнародний договір, що набрав чинності у встановленому порядку, має у випадку колізії з актом законодавства України (крім Конституції) пріоритет у процесі пра-возастосування.

До міжнародних договорів у сфері ЗЕД відносяться, насамперед, укладені Україною з багатьма країнами двосторонні угоди з торгово-економічних, інвестиційних і податкових питань (наприклад, Угода між Україною і Швейцарською Конфедерацією про торговельне та економічне співробітництво від 20.07.1995 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю від 06.07.2001 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічних відносин від 23.03.2000 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про стратегічне співробітництво в газовій галузі від 07.10.2002 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Бєларусь про виробничу і науково-технічну кооперацію від 29.05.2002 р.).

Великою є роль і багатосторонніх договорів за участю України (наприклад, Міжнародна угода по цукру від 20.03.1992 р., Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р., Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) від 01.03.1973 р.). Особливе місце займають багатосторонні договори країн-учасниць Співдружності незалежних держав (СНД), наприклад, Угода про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. (Україна ратифікувала Угоду і Протокол до нього 06.10.1999 р.), яка ще не набрала чинності.

Найважливішим для регулювання сфери ЗЕД є ряд положень універсальної за своїм характером Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом від 14.06.1994 р., що вступила в силу 01.03.1998 р. Наприклад, відповідно до цієї угоди Україна, не будучи членом Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зобов’язалася застосовувати у взаєминах із суб’єктами господарської діяльності країн — членів ЄС деякі положення ГАТТ.

Варто мати на увазі, що ряд договорів, укладених колишньою Українською РСР, та договорів, укладених колишнім СРСР, продовжують діяти в силу правонаступництва України (наприклад, Міжнародна конвенція з безпечних контейнерів від 02.12.1972 р., ратифікована колишнім СРСР 20.07.1976 р.).

Певну роль у регулюванні відіграють норми міжнародних організацій, зокрема — економічних. Україна, будучи членом ряду таких організацій, зобов’язана, звичайно, керуватися прийнятими в їх рамках нормами. Прикладом може служити Керівництво з регулювання прямих іноземних інвестицій, затверджене Комітетом з розвитку Всесвітнього Банку 21.09.1992 р. (приєднання України до організацій-учасниць Групи Всесвітнього Банку підтверджено Законами України від 03.06.1992 р. і від 18.03.2000 р.). Закріплений у Керівництві міжнародний принцип недискримінації інвесторів одержав певне відображення в Законі України від 17.02.2000 р. “Про усунення дискримінації в оподатковуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження”.