Тема 2.3. Право власності та право інтелектуальної власності Питання для самостійного вивчення

1. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні.

2. Поняття іноземних інвестицій та види їх здійснення.

3. Правовий режим іноземних інвесторів в Україні.

4. Державні гарантії.

Завдання

1. Визначте нормативні акти чинного законодавства України, в яких регулюються іноземні інвестиції в Україні.

2. Охарактеризуйте види та способи здійснення інозем­них інвестицій в Україні.

3. Наведіть приклади відомих вам підприємств в Україні з іноземними інвестиціями.

Методичні рекомендації

Питання 1. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні

Іноземні інвестиції мають велике значення для соціально-економічного розвитку України. їх залучення сприяє подоланню нинішнього спаду виробництва й забезпеченню передумов еко­номічного зростання нашої держави.

Враховуючи це, в Україні вже створена і набуває по­дальшого розвитку та вдосконалення правова база щодо інозем­ного інвестування.

Іноземні інвестиції - це всі види майнових, інтелектуаль­них та інших цінностей, що вкладаються іноземними інвестора­ми в об'єкти інвестиційної діяльності згідно з чинним законо­давством України.

Тлумачення поняття "іноземні інвестиції"" вперше було офіційно дано у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91. Саме цей Закон передбачив і юридично закріпив можливість вкладення всіх видів цінностей іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим інозем­ного інвестування", прийнятий 20.05.93, закріпив не лише особ­ливості режиму іноземних інвестицій на території України, а й вирішив низку інших питань, пов'язаних зі здійсненням інвес­тиційної діяльності іноземними суб'єктами.

Водночас у Декреті було уточнено ряд положень, викла­дених раніше у Законі України "Про іноземні інвестиції"" від 13.03.92.

Зазначений Декрет відіграв досить важливу роль у пи­танні правового регулювання режиму іноземного інвестування, на його замітку вже 19.03.96 Верховна Рада ухвалила Закон України "Про режим іноземного інвестування", який не лише відтворив багато положень Декрету, а й закріпив чимало нових норм, що регулюють суспільні відносини у зазначеній сфері.

За Законом України "Про режим іноземного інвестуван­ня" від 19.03.96 до іноземних інвесторів належать суб'єкти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

• фізичні особи-іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові і неурядові орга­нізації;

• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які ви­значаються такими відповідно до чинного законодавства Украї­ни.

У Законі дається визначення поняття "іноземні інвести­ції"', згідно з яким до них належать цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності від­повідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Крім того, зазначено, що підприємство з іноземними ін­вестиціями - це підприємство (організація) будь-якої організа­ційної форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявнос­ті) становить не менше 10 %.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

1) іноземної валюти, що визначається конвертованою НБУ;

2) валюти України - при реінвестиціях, в об'єкт первин­ного інвестування чи будь-які інші об'єкти інвестування відпо­відно до законодавства України за умови сплати податку на при­буток (доходи);

3) будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

4) акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпо­ративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конверто­ваній валюті;

5) грошових вимог та права на вимоги виконання дого­вірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

6) будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або міжнародних торговельних звичаїв, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, "ноу-хау" тощо;

7) прав на здійснення господарської діяльності, у т.ч. права на користування надрами та використання природних ре­сурсів, наданих згідно із законодавством або договорами, вар­тість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів (процедур) країни-інвестора або міжнародних торго­вельних звичаїв;

8)інших цінностей згідно із законодавством України. Закон визначає, що іноземні інвестиції можуть здійсню­ватися у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, які створюються спі­льно з українськими фізичними та юридичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать інозем­ним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іно­земних юридичних осіб або придбання у власність діючих під­приємств повністю;

• придбання не забороненого Законами України нерухо­мого чи рухомого майна, у т.ч. будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, пря­мим одержанням майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно чи з участю українських фізич­них або юридичних осіб прав на користування землею та вико­ристання природних ресурсів та території України;

• придбання інших майнових прав;

• господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

• в інших формах, які не заборонені законами України, в т.ч. без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування яких не заборонено законами України.

У статтях 7-12 Закону визначаються державні гарантії захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства, щодо примусових вилучень, а також незаконних дій державних орга­нів та їх посадових осіб, у разі припинення інвестиційної діяль­ності, а ще гарантії переказу прибутків, доходів та інших кош­тів, одержаних у результаті іноземних інвестицій.

Закон урегульовує питання використання концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяль­ності (ст. 22 - 24). Так, надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використан­ням об'єктів, що перебувають у державній або комунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі

відповідного законодавства України через укладення концесій­ного договору.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу ко­операцію, спільне виробництво тощо), не пов'язану зі створен­ням юридичної особи, згідно із законодавством України. Сторо­ни за договорами (контрактами) повинні вести окремий бухгал­терський облік і складати звітність про операції, пов'язані з ви­конанням умов цих договорів (контрактів), а також відкрити окремі рахунки в установах банків України для проведення роз­рахунків за цими договорами (контрактами).

Питання 2. Поняття підприємства з іноземними інве­стиціями

Великого значення у Законі України "Про режим інозем­ного інвестування" надається підприємствам з іноземними інве­стиціями (ст. 16 - 21).

На території України такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених чинним законодавством України.

Установчі документи підприємств з іноземними інвести­ціями повинні містити відомості, передбачені чинним законо­давством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх за­сновників (учасників).

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного ін­вестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвести­ціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання митом. При цьому митні органи пропускають таке майно на територію України на підставі вида­ного підприємством простого векселя на суму мита з відстро­ченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформ­лення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо У період, на який дається відстрочення платежу, зазначене май­но зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблено позначку про це

на примірнику векселя. А взагалі порядок видачі, обліку і пога­шення векселів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвесто­ра до статутного фонду такого підприємства, відчужується, у т.ч. у зв'язку з припиненням його діяльності (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними ін­вестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється за митною вартістю цього майна, перерахованою у валюту України за офі­ційним курсом валюти України, визначеним Національним бан­ком України на день здійснення відчуження майна.

Щодо умов реалізації продукції, робіт, послуг, то підпри­ємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції, у т.ч. ціну на них (якщо інше не передбаче­но чинним законодавством України).

Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іно­земними інвестиціями визначається також Господарським ко­дексом України.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галу­зях, визначених законом, які мають стратегічне значення для безпеки держави.

Питання 3. Правовий режим іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах

Іноземні інвестиції, як відомо, використовуються в спеці­альних (вільних) економічних зонах.

Специфіка їх регулювання визначається законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Слід звернути увагу на те, що правовий режим іноземних інвестицій, який установлюється у таких зонах, не може створювати умови інвес­тування та здійснення господарської діяльності менш сприятли­ві, ніж передбачені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Нині ООН зафіксувала більше ЗО різноманітних на­йменувань вільних економічних зон, які є окремими територія­ми

ми держави, де створені особливі умови господарювання шля­хом спільного підприємництва з іноземними інвесторами.

Усі вільні економічні зони умовно можна поділити на три види:

1. Вільні промислові зони - створюються в країнах з рин­ковою економікою, що розвивається, і є територією, де діє піль­говий правовий режим у сфері торговельного, валютного, мит­ного та податкового регулювання.

2. Зовнішньоторговельні зони - призначені для забезпе­чення додаткових валютних надходжень за рахунок створюва­них логістичних складів, організації виставок, перевалки тран­зитних вантажів, неотримання торговельного мита й податку на добавлену вартість товару. Такі зони існують практично у всіх країнах.

3. Технологічні парки і технополіси - сприяють приско­ренню науково-технічного прогресу на основі міжнародного співробітництва в сфері втілення результатів фундаментальних наук й розробки нових наукомістких технологій; розширення експорту готової продукції. Створення таких вільних економіч­них зон характерно насамперед для СІЛА.

Вільні економічні зони можна також поділити на два ти­пи, а саме:

1) замкнутий, або анклавний - повністю орієнтований на експорт (наприклад, Китай);

2) інтеграційний - пов'язаний не тільки із зовнішнім рин­ком, а й з національною економікою (наприклад, США).

Найважливіше завдання вільних економічних зон - залу­чення в економіку країни іноземного капіталу, передових техно­логій, управлінського досвіду, тобто всього того, що сприйма­ється як іноземні інвестиції.

Діяльність вільних економічних зон регулюється не тіль­ки національним законодавством, а й міжнародним правом.

Питання 4. Державні гарантії.

Державна гарантія - зобов'язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у разі невиконання позичальниками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Хто є іноземними інвесторами в Україні?

2. У якому вигляді можуть здійснюватися іноземні інвес­тиції в Україні?

3. Назвіть особливості режиму іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах України.