§ 92. Адміністративна правоздатність і дієздатність.

Основною ознакою суб'єктів є їх правосуб'єктність, що охоплює правоздатність (наявність прав і обов'язків) і дієздатність (здатність реалізовувати права й обов'язки).

Правоздатність - здатність особи бути носієм прав і обов'язків. Правоздатність - здатність мати визначені повноваження, обов'язки і заборони. Однак можна не мати повноважень. Дієздатність - здатність оосби своїми діями здійснювати права й обов'язки. По характері охоронюваних і забезпечуваних правом інтересів суб'єкти поділяються на фізичних і юридичних осіб. Фізична особа - будь-яка народжена і жива людина, що здійснює різні акти соціально значимого поводження і несе відповідальність згідно свого рівня, віку, психічному і фізичному здоров'ю.

Правоздатність фізичних осіб виникає в момент народження і припиняється зі смертю.

Дієздатність фізичних осіб зв'язана з психічними і віковими властивостями людини і залежить від них.

Цивільна дієздатність - здатність громадян своїми діями здобувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки і виконувати їх.

Частковою дієздатністю володіють неповнолітні громадяни, що не досягли 14 лет (малолітні громадяни) і неповнолітні у віці від 14 до 18 років.

Повний обсяг дієздатності настає з моменту повноліття - 18 років, але адміністративної відповідальності підлягають особи, що досягли на момент здійснення правопорушення 16 літнього віку.

Державою передбачається обмеження дієздатності і визнання громадянина недієздатним.

Політична дієздатність - здатність громадян брати участь у керуванні справами держави (крім громадян, визнаних судом недієздатними, а також осіб, що містяться в місцях позбавлення волі за вироком суду).

§ 93. Форми і функції державного управління.

Формою державного управління треба вважати будь-яке зовнішнє вираження конкретних однорідних дій державного органу, його структурних підрозділів та службових осіб, котрі здійснюються з метою реалізації функції управління.

Форми вираження змісту управлінської діяльності-це встановлення норм права; застосування таких норм; організаційна робота; проведення матеріально-технічних операцій. Перші дві функції знаходять вираження в актах державного управління, які уособлюють правову форму виконавчої і розпорядчої діяльності органів управління. До них належать: укладання суб’єктами виконавчої влади цивільно-правових договорів, їхня участь як позивачів чи відповідачів у судах, діяльність адміністрації по забезпеченню громадського порядку, численних і різноманітних загальнообов’язкових правил, що встановлюються центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Неправові форми управлінської діяльності зводяться до вчинення тих або інших управлінських дій, що безпосередньо не пов’язані з реалізацією державно-владних повноважень . Це повноваження виявляє себе не як пряме юридичне веління, а опосередковано через позаюридичні засоби, і лише їхні передумови та результати можуть бути юридично зафіксовані.

Види форм управлінської діяльності

1.Правові –використання яких спричиняє виникнення юридичного ефекту. Видання актів, застосування примусових заходів

2.Неправові-форми, які юридичного значення не мають і не спричиняють виникнення адміністративно-правових відносин.

Класифікації

1.За значенням наслідків, які виникають у результаті використання тієї чи іншої форми

2.За ступенем правової регламентації процесу їх застосування

Форми

1.Встановлення норм права

2.Застосування норм права

3.Укладання адміністративних договорів

4.Здійснення реєстраційних та ін юридично значущих дій

5.Провадження організаційних дій

6Виконання матеріально-технічних операцій.