§ 66. Служба безпеки України

Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Завданням служби безпеки України є:

- захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб;

- попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

СБУ підпорядкована Президентові України та підконтрольна Верховній Раді України.

Систему служби безпеки України складають центральне управління служби безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи: служба безпеки Республіки Крим; органи військової контррозвідки; військові формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби безпеки України.

Центральне управління служби безпеки України, інші органи та установи, що входять до системи служби безпеки України - є юридичними особами, мають печатку з зображенням державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі валютні.

§ 67. Поняття, структура і види адміністративно-правових норм.

А-п норма – це обов’язкове правило поведінки, яке встановлено і охороняється державою і регулює сусп. відносини в сфері держуправління.

Головна ціль – організація управлінських рішень. Інші цілі:

1. Інформаційні.

2. Охоронні (забезпечення охоронності і правопорядку)

1. Соц-моральні.

2. Заохочувальні (розвиток ініціативи).

Функції:

• Заб-ння еф-ї діяльності органів держуправління

• З-ння честі, гідності, прав свобод гр-н

• Охорона системи сусп-х відносин

• Виховна

• Взаємодія з нормами інших галузей права

• Взаємодії з неправовими нормами

Структура: гіпотеза, диспозиція, санкція.

Гіпотеза – умови, за яких слід керуватися даною нормою. Абсолютно або відносно визначена.

Диспозиція – сформульоване правило поведінки.

Санкція – міра відповідальності, конкретний захід адм-ного або дисциплінарного впливу.

Види: За спрямованістю змісту

1. Такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб’єктів.

2. Такі, що визначають форми і методи управлінської діяльності.

3. Такі, що встановлюють порядок проходження держ. служби, права і обов’язки держслужбовців.

4. Такі, що регулюють управління окремими галузями, держ функціями і територіями.

5. Норми, що встановлюють права і обов’язки громадян у сфері адм-пр відносин.

За адресами або суб’єктами

1. Адресовані органам держ-виконавчої влади.

2. ---- іншим державним виконавчо-розпорядчим органам.

3. ---- держслужбовцям.

4. ---- держпідприємствам, закладам, організаціям.

За формою припису

1. Зобов’язуючі (зобов-ть здійснювати певні дії при виникненні передбачених ними умов).

2. Заборонні (забороняють ті чи інші дії). Можуть мати загальний або спец хар-р.

3. Повноважні (дозвільні, диспозитивні). Уповноважують або дозволяють діяти в рамках норми за своїм розсудом.

4. Стимулюючі (забезпечують певну поведінку заохоченням, пільгами).

5. Рекомендаційні (рекомендації не мають юридично обов’язкового хар-ру).

За галузевою належністю

1. Матеріальні (юридично закріплюють обов’язки, права, відповідальність).

2. Процесуальні (регламентують динаміку держупр-ння і пов’язаних з ними відносин.

За межею дії

1. У просторі (територія, на яку пош-ться юр. сила).

2. У часі (строкові і безстрокові норми).

За ступенем загальності

1. Загальні.

2. Міжгалузеві.

3. Галузеві.

4. Місцеві (норми місцевих органів влади).

За юридичною силою

1. В законах.

2. В указах.

3. В постановах.

4. В рішеннях.

5. В наказах…….і т.п.