- •Опорний конспект з курсу “Адміністративне право України”
- •§ 1. Дія адміністративно-правових норм.
- •§ 2. Поняття і склад адміністративного правопорушення.
- •§ 3. Адміністративний арешт (ст. 32)
- •§ 4. Конституційні права та обов‘язки громадян у сфері виконавчої влади.
- •§ 5. Система органів управління наукою та їх повноваження.
- •§ 6. Міністерство як центральний орган виконавчої влади.
- •§ 7. Система адмiністративного права.
- •§ 8. Порядок зміни, припинення, скасування актів державного управління
- •§ 9. Органи управління митною справою.
- •§ 10. Класифікація органів виконавчої влади.
- •§ 11. Принципи і суб’єкти адміністративного процесу.
- •§ 12. Управління нотаріатом і адвокатурою.
- •§ 13. Cлужбова кар’єра I припинення державної служби.
- •§ 14. Міністерство закордонних справ, його завдання і функції.
- •§ 15. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
- •§ 16. Закон про державну службу.
- •§ 17. Органи управління освітою та їх компетенція.
- •§ 18. Органи управління у сфері стандартизації, сертифікації і метрології.
- •§ 19. Відповідальність за порушення законодавства про об'єднання громадян.
- •§ 20. Органи управління освітою та їх компетенція.
- •§ 21. Методи державного управління
- •§ 22. Поняття і принципи державної служби.
- •§ 23. Органи управління у сфері охорони природи та їх повноваження.
- •§ 24. Органи управління обліком і статистикою, їх структура, повноваження.
- •§ 25. Позбавлення спеціальних прав. КпАп.
- •§ 26. Органи та посадові особи, правомочні вирішувати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення.
- •§ 27. Загальна характеристика законодавства в сфері економіки.
- •§ 28. Поняття, види, зміст управлінської діяльності.
- •§ 29. Правові та неправові форми державного управління.
- •§ 30. Види актів держуправління.
- •§ 31. Органи управління соціальним захистом населення і їх повноваження.
- •§ 32. Строки притягнення до адміністративної відповідальності.
- •§ 34. Органи управління зв’язком.
- •§ 35. Строки адміністративного затримання.
- •§ 36. Поняття і види засобів забезпечення законності у сфері державного управління.
- •§ 37. Види відповідальності державних службовців.
- •§ 38. Загальна характеристика законодавства в апк (агропромкомплекс).
- •§ 39. Органи управління промисловістю України.
- •§ 40. Поняття і зміст державного управління.
- •§ 41. Форми управлінської діяльності
- •§ 42. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •§ 43. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
- •§ 44. Види адміністративних стягнень.
- •§ 45. Головне Управління державної служби, його повноваження.
- •§ 46. Конфіскація.
- •§ 47. Поняття і система принципів державного управління.
- •§ 48. Поняття і юридичний захист органів державного управління
- •§ 49. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •§ 50. Державний сан. Нагляд.
- •§ 51. Предмет адміністративного права.
- •§ 52. Система організації управління в області оборони, їх повноваження.
- •§ 53. Організаційна структура і штати органів управління.
- •§ 54. Система органів управління в апк та їх компетенція.
- •§ 55. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •§ 56. Джерела адміністративного права.
- •§ 57. Адміністративно-правові відносини, види, особливості.
- •Загальний нагляд
- •§ 59. Повноваження і форми діяльності місцевих адміністрацій.
- •§ 60. Конституція як основне джерело адміністративного права.
- •§ 61. Державний комітет як орган управління.
- •§ 62. Форми і методи судового контролю в управліннях.
- •§ 63. Поняття адміністративної відповідальності ( ав). Її відмінність від інших видів відповідальності.
- •§ 64. Міліція та її підрозділи.
- •§ 65. Державний архітектурно-будівельний контроль.
- •§ 66. Служба безпеки України
- •§ 67. Поняття, структура і види адміністративно-правових норм.
- •За адресами або суб’єктами
- •§ 68. Переконання і примус.
- •§ 69. Система органів внутрішніх справ та їх повноважень.
- •§ 70. Методи адміністративно-правового регулювання.
- •§ 71. Виправні роботи.
- •§ 71. Вимоги до правових актів державного управління.
- •§ 72. Поняття і види об’єднань громадян.
- •§ 73. Загальна характеристика законодавства у сфері науки і освіти.
- •§ 74. Кабмін України, його повноваження.
- •§ 75. Суб'єкти адміністративного правопорушення.
- •§ 76. Пом‘якшуючі і обтяжуючі обставини в адміністративному праві.
- •§ 77. Загальна характеристика законодавства у сфері культури.
- •§ 78. Види заходів адміністративного примусу.
- •§ 79. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •§ 80. Система органів управління транспортом та їх компетенція.
- •§ 81. Органи управління у сфері фінансів та кредитування.
- •§ 82. Органи виконавчої влади , як різновид державних органів.
- •§ 83. Поняття й особливості адміністративного процесу.
- •§ 84. Органи управління у сфері юстиції та їх повноваження.
- •§ 85. Контроль в управлінні, його суть та види.
- •§ 86. Загальна характеристика у сфері юстиції.
- •§ 87. Система органів виконавчої влади.
- •§ 87. Система органів виконавчої влади.
- •§ 88. Вилучення речей і документів.
- •§ 89. Система принципів держуправління.
- •§ 90. Система органів держуправління.
- •§ 91. Легалізація і правосуб’єктність об’єднання громадян.
- •§ 92. Адміністративна правоздатність і дієздатність.
- •§ 93. Форми і функції державного управління.
- •§ 94. Стадії адміністративного провадження.
- •§ 95. Загальна характеристика законодавства по охороні порядку і безпеки.
- •§ 96. Загальна характеристика митного законодавства. Митна справа
- •Митний кордон
- •Органи державного регулювання митною справою
§ 10. Класифікація органів виконавчої влади.
Відповідно до першої вони поділяються на три види:
1. Центральні органи виконавчої влади, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України.
2. Державні комітети України. Передбачено, що в Україні функціонує 20 таких органів.
3. Інші центральні органи виконавчої влади України.
Відповідно до другої класифікації вони поділяються на два види:
1. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України безпосередньо.
2. Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через інші центральні органи виконавчої влади.
До таких віднесено: 6 органів з групи "Державні комітети"; 32 органи з групи "Інші центральні органи виконавчої влади України". Функції "координаторів" покладено на 12 міністерств й 1 державний комітет (з питань розвитку підприємництва).
Місцеві органи державної виконавчої влади — це насамперед державні адміністрації.
Державна адміністрація є складовою єдиної системи органів державної виконавчої влади. Вона підпорядковується Президентові України, а також Кабінету Міністрів України.
Обласній, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації підпорядковуються відповідно районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.
До спеціальних органів державної виконавчої влади належать органи, які не віднесені законодавством ні до вищих, ні до центральних, ні до місцевих, проте наділені статусом органа виконавчої влади.
Другий критерій, за яким класифікуються органи державної виконавчої влади, — порядок їх утворення.
По-перше, це конкретні органи, які утворюються внаслідок прямої дії конституційних норм. Ними є Кабінет Міністрів і місцеві державні адміністрації.
По-друге, це органи, які утворюються Президентом України.
Третій критерій — це обсяг компетенції. На його основі виділяють:
а) органи загальної компетенції, які здійснюють державне управління соціально-громадським комплексом на підвідомчій території у повному обсязі. Це Кабінет Міністрів та місцеві державні адміністрації;
б) органи галузевої компетенції, які здійснюють управління окремими галузями, наприклад. Міністерство вугільної промисловості, Міністерство охорони здоров'я;
в) функціональні органи або органи міжгалузевої компетенції, які здійснюють управління в межах однієї або кількох державних функцій, що передані в їх відання. Це, приміром, Міністерство фінансів, Державний комітет статистики, Міністерство праці та соціальної політики та ін.
Четвертий критерій — становище державно-управлінської ієрархії. Відповідно до нього виділяються вищестоящі та нижчестоящі органи.
Органи державної виконавчої влади класифікуються також за такими критеріями:
• за масштабом діяльності;
• за порядком утворення;
• за обсягом компетенції;
• за місцем у державно-управлінській ієрархії.
Згідно з конституцією, вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Він відповідальний перед Президентом та підзвітний і підконтрольний Верховній Раді. До його складу входять: Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр призначається президентом за згодою більшості конст. складу ВРУ (мін. 226). Склад Кабінету призначається Президентом за поданням Прем’єра. Відставка Прем’єра веде до відставки всього Кабінету.
Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади (комітети, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організують і контролюють їх виконання. Вони видають накази, інструкції, директиви, настанови, статути, правила, рішення колегій.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій. Останні призначаються на посаду і , звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Вони під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.