§ 61. Державний комітет як орган управління.

Державний комітет є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабміну України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний очолює його голова.

Державні комітети діють на підставі положень, які затверджує Президент України.

Статус голів комітетів та їх заступників встановлюється положеннями про ці Державний комітет. Не допускається прирівняння будь-яких посад в органах викон. влади за статусом до членів Кабміну України.

Голову комітету та його заступників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження голови та його заступників на цих посадах припиняє Президент України. Голова може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Фінансування видатків на забезпечення діяльності комітету здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Чисельність працівників комітету затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру комітету затверджує голова комітету.

Штатний розпис, кошторис видатків комітету голова комітету за погодженням з Мінфіном України.

Державні комітети влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

§ 62. Форми і методи судового контролю в управліннях.

Судовий контроль у сфері державного керування здійснюється судами загальної і спеціальної юрисдикції.

Свої завдання по контролі суди виконують при розгляді в судових засіданнях карних, цивільних справ.

Під судовим контролем у держуправлінні розуміють діяльність суду по перевірці правомірності актів і дій органів керування, їх посадових осіб у процесі судового засідання.

Специфіка контрольної діяльності судових органів полягає в тім, що судовий контроль не носить систематичного характеру, на відміну від відомчого чи позавідомчого контролю, а також прокурорського нагляду, за законністю актів і дій у держуправлінні.

При розгляді кримінальної справи, суд поряд з дозволом питання про винність особи в карному злочині і її відповідальності, перевіряє законність дій органів у керуванні, посадових осіб і громадян.

§ 63. Поняття адміністративної відповідальності ( ав). Її відмінність від інших видів відповідальності.

АВ- це специфічне реагування держави на адм. правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.

Хар-ся 2 видами ознак:

1.Основні,властиві юр. відповідальності в цілому.

2. Похідні, що відмежовують АВ від інших видів юр. відпов.

Основні ознаки АВ:

1.Засіб охорони встановленого державою правопорядку.

2. Нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм.

3. Є наслідком винного антигромадського діяння.

4. Супроводжуються державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння.

5. Пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками.

6. Реалізується у відповідних процесуальних формах.

Підстава АВ - протиправна, винна дія, або бездіяльність, що порушує встановлене АП нормою правило, але за своїм характером і наслідками не тягне кримін. В.

Похідні ознаки АВ:

1. ЇЇ підставою є не тільки АП, а й порушення норм інших галузей права.

2. Вона полягає в застосуванні до винних А стягнень.

3.Право притягання до АВ надано багатьом держ. органам та їх посадовим особам.

4. Особливий порядок притягнення до АВ(складання протоколу, збір і оцінка доказів…).

5.АВ урегульована нормами АП(Кодекс У про АП і…)

6.Право встановлення АВ має досить широке коло суб'єктів(ВР, Президент, КМ, Міністерства…)