- •Опорний конспект з курсу “Адміністративне право України”
- •§ 1. Дія адміністративно-правових норм.
- •§ 2. Поняття і склад адміністративного правопорушення.
- •§ 3. Адміністративний арешт (ст. 32)
- •§ 4. Конституційні права та обов‘язки громадян у сфері виконавчої влади.
- •§ 5. Система органів управління наукою та їх повноваження.
- •§ 6. Міністерство як центральний орган виконавчої влади.
- •§ 7. Система адмiністративного права.
- •§ 8. Порядок зміни, припинення, скасування актів державного управління
- •§ 9. Органи управління митною справою.
- •§ 10. Класифікація органів виконавчої влади.
- •§ 11. Принципи і суб’єкти адміністративного процесу.
- •§ 12. Управління нотаріатом і адвокатурою.
- •§ 13. Cлужбова кар’єра I припинення державної служби.
- •§ 14. Міністерство закордонних справ, його завдання і функції.
- •§ 15. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
- •§ 16. Закон про державну службу.
- •§ 17. Органи управління освітою та їх компетенція.
- •§ 18. Органи управління у сфері стандартизації, сертифікації і метрології.
- •§ 19. Відповідальність за порушення законодавства про об'єднання громадян.
- •§ 20. Органи управління освітою та їх компетенція.
- •§ 21. Методи державного управління
- •§ 22. Поняття і принципи державної служби.
- •§ 23. Органи управління у сфері охорони природи та їх повноваження.
- •§ 24. Органи управління обліком і статистикою, їх структура, повноваження.
- •§ 25. Позбавлення спеціальних прав. КпАп.
- •§ 26. Органи та посадові особи, правомочні вирішувати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення.
- •§ 27. Загальна характеристика законодавства в сфері економіки.
- •§ 28. Поняття, види, зміст управлінської діяльності.
- •§ 29. Правові та неправові форми державного управління.
- •§ 30. Види актів держуправління.
- •§ 31. Органи управління соціальним захистом населення і їх повноваження.
- •§ 32. Строки притягнення до адміністративної відповідальності.
- •§ 34. Органи управління зв’язком.
- •§ 35. Строки адміністративного затримання.
- •§ 36. Поняття і види засобів забезпечення законності у сфері державного управління.
- •§ 37. Види відповідальності державних службовців.
- •§ 38. Загальна характеристика законодавства в апк (агропромкомплекс).
- •§ 39. Органи управління промисловістю України.
- •§ 40. Поняття і зміст державного управління.
- •§ 41. Форми управлінської діяльності
- •§ 42. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.
- •§ 43. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
- •§ 44. Види адміністративних стягнень.
- •§ 45. Головне Управління державної служби, його повноваження.
- •§ 46. Конфіскація.
- •§ 47. Поняття і система принципів державного управління.
- •§ 48. Поняття і юридичний захист органів державного управління
- •§ 49. Засади адміністративно-правового статусу громадян України.
- •§ 50. Державний сан. Нагляд.
- •§ 51. Предмет адміністративного права.
- •§ 52. Система організації управління в області оборони, їх повноваження.
- •§ 53. Організаційна структура і штати органів управління.
- •§ 54. Система органів управління в апк та їх компетенція.
- •§ 55. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •§ 56. Джерела адміністративного права.
- •§ 57. Адміністративно-правові відносини, види, особливості.
- •Загальний нагляд
- •§ 59. Повноваження і форми діяльності місцевих адміністрацій.
- •§ 60. Конституція як основне джерело адміністративного права.
- •§ 61. Державний комітет як орган управління.
- •§ 62. Форми і методи судового контролю в управліннях.
- •§ 63. Поняття адміністративної відповідальності ( ав). Її відмінність від інших видів відповідальності.
- •§ 64. Міліція та її підрозділи.
- •§ 65. Державний архітектурно-будівельний контроль.
- •§ 66. Служба безпеки України
- •§ 67. Поняття, структура і види адміністративно-правових норм.
- •За адресами або суб’єктами
- •§ 68. Переконання і примус.
- •§ 69. Система органів внутрішніх справ та їх повноважень.
- •§ 70. Методи адміністративно-правового регулювання.
- •§ 71. Виправні роботи.
- •§ 71. Вимоги до правових актів державного управління.
- •§ 72. Поняття і види об’єднань громадян.
- •§ 73. Загальна характеристика законодавства у сфері науки і освіти.
- •§ 74. Кабмін України, його повноваження.
- •§ 75. Суб'єкти адміністративного правопорушення.
- •§ 76. Пом‘якшуючі і обтяжуючі обставини в адміністративному праві.
- •§ 77. Загальна характеристика законодавства у сфері культури.
- •§ 78. Види заходів адміністративного примусу.
- •§ 79. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •§ 80. Система органів управління транспортом та їх компетенція.
- •§ 81. Органи управління у сфері фінансів та кредитування.
- •§ 82. Органи виконавчої влади , як різновид державних органів.
- •§ 83. Поняття й особливості адміністративного процесу.
- •§ 84. Органи управління у сфері юстиції та їх повноваження.
- •§ 85. Контроль в управлінні, його суть та види.
- •§ 86. Загальна характеристика у сфері юстиції.
- •§ 87. Система органів виконавчої влади.
- •§ 87. Система органів виконавчої влади.
- •§ 88. Вилучення речей і документів.
- •§ 89. Система принципів держуправління.
- •§ 90. Система органів держуправління.
- •§ 91. Легалізація і правосуб’єктність об’єднання громадян.
- •§ 92. Адміністративна правоздатність і дієздатність.
- •§ 93. Форми і функції державного управління.
- •§ 94. Стадії адміністративного провадження.
- •§ 95. Загальна характеристика законодавства по охороні порядку і безпеки.
- •§ 96. Загальна характеристика митного законодавства. Митна справа
- •Митний кордон
- •Органи державного регулювання митною справою
§ 90. Система органів держуправління.
Державне управління-одна із головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. У широкому значенні-це діяльність усіх видів державних органів: законодавчих, судових, контрольно-наглядових, виконавчо-розпорядчих з організації суспільного життя.
Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст.6). Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент-Верховна рада України. Він є представницьким органом, тому обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. До складу Верховної Ради входять 2 органи, які мають особливий правовий статус-Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Особливий правовий статус цього органу полягає в тому, що він здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів державної влади. Специфіка статусу органу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в тому, що він є органом, який на постійній основі здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист кожного на території України в межах юрисдикції.
Представницьким органом Автон. Респ. Крим є Верховна Рада Авт. Респ. Крим. До представницьких органів держ. влади належать також місцеві ради в областях, містах обласного значення, районах, районах у містах, а також ради міст загальнодержавного значення - Києва та Севастополя.
До виконавчих органів України належать: вищий орган у системі органів виконавчої влади-Кабінет Міністрів України; Рада міністрів Авт. Респ. Крим, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації на відповідній території. У сукупності вони складають єдину систему органів виконавчої влади. На відміну від органів законодавчої влади органи виконавчої влади призначаються Президентом України. Органи виконавчої влади здійснюють виконавчу діяльність, яка полягає у виконанні Конституції України, нормативних актів законодавчих органів державної влади, Президента України, а також організовують виконання цих актів шляхом розпорядництва. За характером своїх повноважень органи виконавчої влади поділяються на органи загальної компетенції, які відають всіма або багатьма галузями виконавчої діяльності (Кабінет Міністрів Укр.), і органи спеціальної компетенції (міністерства, інші органи держ. виконав. влади). У свою чергу, органи спеціальн. компетенції залежно від повноважень поділяються на галузеві органи, які відають певними галузевими управліннями (міністерства), та міжгалузеві, які здійснюють міжгалузеве управління (Державні Комітети). Органи виконавчої влади підрозділяються також на колегіальні і єдиноначальні. До перших належать, наприклад, Кабінет Міністрів України, до других-міністерства та інші органи виконавчої влади.
Третій вид державних органів становлять органи судової влади. Це-Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної компетенції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності ці суди складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального, арбітражного судочинства. Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються безстроково. Особливе місце має Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється порядком утворення (судді Конст. Суду України призначаються Верховною радою, Президентом України та з`їздом суддів України), складом (18), особливістю юридичної сили, строком призначення на посаду (9 років без права бути призначеним на повторний строк).
Особливим видом державних органів є органи прокуратури. На прокуратуру України покладається підтримання державного обвинувачення у суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, звинувачених у тому чи іншому правопорушенні. Прокуратура України складає єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і Генеральному прокуророві України. Відповідно до Конституції України, Генеральний прокурор призначається за згодою Верховної Ради Президентом України.
Особливе місце в системі органів державної влади має Президент України, який не входить безпосередньо до жодної з гілок влади. Проте його статус, як глави держави, наділяє його повноваженнями, згідно з якими він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Оскільки ці повноваження більше чи менше властиві всім органам державної влади, Президент впливає на діяльність всієї системи державних органів в Україні і, особливо, на організацію та діяльність органів виконавчої влади, оскільки він особисто їх формує. Основним методом такого впливу є координація.
Президентом України створюється координаційний орган з питань національної безпеки і оборони-Рада національної безпеки і оборони України.