- •1.Багатство й різноманітність змісту та художніх форм
- •2.Бароко в українській літературі
- •4.Види рим і принципи їх аналізу. Способи римування
- •IV. Способи римування
- •5.Використання здобутків культурно-історичної школи, порівняльно-історичного та психологічного методів літературознавства у творчій практиці і.Франка
- •6.Вчення про прекрасне в художньому творі
- •7.Дискурс у літературі і мистецтві
- •8.Драматургія. Основні прикмети творів драматичного роду
- •9.Епос. Структура творів епічного роду
- •10.Естетичні категорії
- •11. Естетичні категорії та їх втілення у художній літературі
- •13.Естопсихологія е.Еннекена
- •14.Жанри лірики
- •15.Закони сценічного часу і сценічної дії в драматургії
- •17. Зв'язок тематики з системою образів
- •Зміст і форма у літературному творі
- •Зміст як філософська категорія. Значення терміну „зміст" у літературознавстві
- •20.І.Франко про індивідуальний стиль
- •21.Іван Франко - теоретик літератури
- •2S22.Індивідуалізація образів. Єдність типізації та індивідуалізації зображення
- •23.Індивідуальний стиль і стиль епохи
- •24. Індивідуальний стиль письменника. Ознаки індивідуального стилю
- •Історична конкретність реалістичних образів. Історичний колорит твору
- •27.Категорія стилю в мовознавстві і л-рі
- •28.Класицизм як літературний напрям
- •Культурно-історична школа у літературознавстві
- •Культурно-історичні епохи. Класицизм
- •31.Літературознавство серед інших гуманітарних наук
- •32. Малі та великі епічні форми
- •33 Місце о.Потебні у формуванні психологічного напрямку у літературознавстві
- •34.Модернізм у літературі і мистецтві
- •35.Основні системи віршування
- •36.Основні творчі принципи романтизму
- •Побудова епічних та ліричних творів
- •38. Поема. Сучасні жанрові різновиди поем
- •Поняття про зміст твору. Основні компоненти змісту твору
- •Поняття про методи вивчення літератури. Міфологічна школа
- •Постмодернізм
- •43.Проблема прекрасного. Прекрасне в житті і літературі
- •42. Принципи художньої правди в реалістичній літературі
- •44.Проблема специфіки літератури (г.-е.Лессінг, і.Франко)
- •45. Проблеми специфіки художньої літератури. Художня література і наука. (?)
- •4 7.Проблем и новаторства у літературі та мистецтв і.На ксероксах
- •Проблеми образної специфіки у художньому творі
- •49.Проблеми романтизму. Виникнення й розвиток романтизму
- •50.Проблеми тенденційності літератури й мистецтва. І.Франко про тенденційність літератури
- •51.Проблеми теорії літератури у трактаті і.Франка „Із секретів поетичної творчості"
- •Проблеми успадкування в літературі і мистецтві
- •Процес розвитку і диференціації жанрів
- •54.Психоаналітичний метод у літературознавстві. Вчення к.Юнга Фройдизм
- •55.Психологічна школа у літературознавстві (в.Вундт, о.Потебня)
- •57.Рима. Роль рими у поезії
- •IV. Способи римування
- •58.Риторичні фігури і їх значення у поетичній мові
- •2. Фігури зіставлення: ампліфікація, градація, парономазія.
- •59.Різноелементні жанрові структури
- •60.Розвиток естетичної думки в античну епоху. Концепція мистецтва Платона і Аристотеля. Погляди на мистецтво в епоху середньовіччя
- •61. Розвиток теорії літератури в працях викладачів Києво-Могилянської Академії
- •62.Роман і повість і їх жанрові різновиди
- •64.Сентименталізм як творчий напрям
- •65.Система образів у літературному творі
- •66.Специфічні особливості літератури як виду мистецтва
- •68.Суть формалізму в літературі й мистецтві
- •70.Сучасні дискусії з питань реалізму
- •71.Сучасні нерївноскладові та вільні вірші
- •72.Сюжет в епічному творі. Різноманітність форм і способів сюжетоскладання у творах епічного роду.
- •73.Типове як соціальна, психологічна і естетична категорія
- •74.Філологічний метод у літературознавстві
- •75.Формальний метод у літературознавстві
- •76.Художня правда в літературі і мистецтві
60.Розвиток естетичної думки в античну епоху. Концепція мистецтва Платона і Аристотеля. Погляди на мистецтво в епоху середньовіччя
Естетика еллінізму знайшла свій розвиток в стоїцизмі, епікуреїзмі, скептицизмі і неоплатонізмі , а також в близьких до нього містичних теоріях.
Школа стоїків виникла після смерті Аристотеля. Її ранніми представниками є Зенон (ок . 336-264 рр. до н. е.), Клеанф (331-232 рр. до н. е.), Хрісипп (280-208/205 рр. до н. е.), пізніми -Цицерон (106-43 рр. до н. е.), Сенека (ок . 4-65 рр.) і Епіктет (ок . 50-ок. 138 рр.).
Стоїки розглядають мистецтво як наслідування природі.
Естетична теорія епікуреїзму представлена уявлена в епоху еллінізму Епікуром (341-270 рр. до н. е.), Філодемом (почало розпочало,зачало 1 в. до н. е.) і Лукрецием (1 в. дон . е.). Вислови висловлювання Епікура по естетиці випадкові і уривчасті . Набагато ґрунтовніше на цьому питанні зупинявся Філодем. У трактаті про музику він висуває ту думку , що музика приносить плотське задоволення, таке ж, як їжа їда і пиття
Естетична теорія епікуреїзму досягла вершини свого розвитку у Лукреція Кара. Тіт Лукреций Кар (99-55 рр. до н. е.) розробляє естетичні проблеми на основі матеріалістичного уявлення про світ. У своїй поемі
«Про природу речей» він розвиває думку про непорушність законів природи, незалежних від втручання богів, затверджує принцип вічності матерії, висловлює, слідуючи прямуючи Епікуру, атомістичну теорію. Лукрецій торкається також і питань культури і мистецтва. Так, в V книзі він описує розвиток людського роду . Перші люди були дуже грубі, жили в лісах, в печерах і гаях, одягалися в звірині шкури. Мистецтво, згідно Лукрецію, виникло з із «потреби нужда », тобто потреб людини. Правда, це потреби особливого роду - «услада». Ось от що пише із цього приводу з цього приводу поет-філософ:
«Поетика» Горація написана у вигляді зведення правил, яким повинен слідувати кожен поет. Горацій підкреслює вирішальну роль змісту, вимагає від поета філософської освіти. Поетові, вважає лічити він, належить належати строго дотримуватися єдності, простоти, цілісності, послідовності, несуперечності в літературних творах добуток . Всяка асиметрія, порушення гармонії, манірність їм засуджуються. Горацій, далі, вимагає від поета щирості: «Якщо ти хочеш, щоб плакав і я, то сам будь зворушений». Горацій дає характеристику видів і жанрів поезії, приділяючи основну увагу трагедії.
Засновником школи скептиків був Піррон (ок . 365-275 рр. до н. е.). Згідно стародавнім древній скептикам, пізнати речі неможливо.
У 529 р. були закриті зачинені філософські школи в Афінах. Цим завершується зовнішня історія античної філософії і естетики.
Поняття «середньовіччя», «середні віки» охоплює досить тривалий і строкатий
історичний період: від кінця V – до початку XVI ст., а на півночі Європи – до середини XVII ст.
АВРЕЛІИ АВГУСТИН (БЛАЖЕННИЙ)
(354–430) – християнський теолог і церковний діяч. Єпископ м. Гіппон у Північній Африці. Автор книги «Про град Божий», у якій він «земному граду» – державі – протиставляє «град Божий» – церкву. Важливе місце в культурі Європи займає автобіографічна робота Августина «Сповідь», на сторінках якої відтворено психологію становлення особистості.
ФОМИ (ТОМИ) АКВІНСЬКОГО (1225 або 1226–1274). Основні твори Фоми Аквінського – «Сума теології» та «Сума проти язичництва».
Як і Августина, Аквінського передусім цікавлять такі поняття, як «прекрасне», «краса». Для визначення цих понять і пояснення стану людини, яка «переживає красу», філософ залучає поняття «задоволення» і стверджує, що краса – це те, що «задовольняє людину в процесі чуттєвого споглядання» навколишнього світу, певних речей, творів мистецтва. Поштовхом до виникнення задоволення є завершеність форм предмета, гармонія його частин.
ПЛАТОН(заснував філософську школу, яка мала назву «Академії».
Естетичні погляди Сократа знайшли продовження у філософській концепції Платона – видатного представника античної філософії.Естетична спадщина Платона пов'язана з дослідженням природи естетичного почуття, джерел талановитості, проблем естетичного виховання. Особливу увагу Платон приділяв вивченню мистецтва
АРІСТОТЕЛЬ
(384–322 до н. е.) – видатний філософ Стародавньої Греції.
Порівнюючи творчість історика і поета, Арістотель віддає перевагу поетові: «Історик говорить про те, що справді сталось, а поет – про те, що могло б статися. Тому поезія має більш філософський і серйозний характер, ніж історія. Поезія говорить більше про загальне, а історія – про окреме».
