38. Поема. Сучасні жанрові різновиди поем

Поема (грец. ποίημα, від ποιέω — творю) — один із жанрів ліро-епосу. Це великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього. У поемі зливаються воєдино епічні (події, сюжети, характери) і ліричні елементи (авторські пере­живання, ліричні відступи, ліричний герой).

Поема часто має ще й елементи драми (наскрізна на­пружена дія, монологи та діалоги). Залежно від того, які елементи домінують у поемі, виділяються такі її жан­рові різновиди: епічна, лірична, драматична. Епічну (кла­сичну) поему більшість літературознавців розглядає як, власне, епопею, якій найбільш чітко, на їхню думку, проти­ставляє себе, починаючи з першої половини XIX століття, романтична поема байронівського зразка, яку найчастіше визначають як ліро-епічну. Деякі дослідники застосовують й іншу класифікацію. Так, О. Васильківський пропонує розрізняти оповідну, ліричну, драматичну поеми та поему-стилізацію.

На перше теоретичне осмислення цього жанру на­трапляємо у Платона та Арістотеля. Вони вважали поемами «Іліаду» та «Одіссею» Гомера, і це поняття в них було синонімічним до епосу. Хоча самого визначення поеми давньогрецькі мислителі нам не залишили, але їхні роздуми про епос дають уявлення і про поему як провідну жанрову форму епічного роду літератури. Подібний характер мали «Енеїда» Верґілія,

Починаючи з XIX століття в поемі відбуваються значні жанрові зміни. Вони помітні в розвитку української поеми. Спочатку в українській літературі з'являється бурлескнотравестійна поема І. Котляревського «Енеїда». Потім роз­вивається ліро-епічна поема, представлена кількома жан­ровими різновидами: романтична («Гайдамаки» Т. Шев­ченка), реалістична (його ж «Катерина», «Наймичка», «Варнак») та сатирична («Сон», «Кавказ»). Вагомий внесок у розвиток жанру поеми зробив І. Фран-ко, який створив блискучі зразки психолого-філософської поеми («Іван Вишенський») та соціально-філософської поеми («Мойсей»). Творцем драматичної поеми на початку XX століття стає Леся Українка («Осіння казка», «В катакомбах», «Роберт Брюс...»).

Усний епос складають ті епічні твори, які складаються неписьменним народом усно і усно ж передаються від покоління до покоління. Народний епос відрізняється двома властивостями: 1) переважанням фантастичного вимислу, тобто створенням таких образів (чудовиськ, богатирів), яким ніщо не відповідає в дійсному, реальному світі, і 2) суворої об'єктивністю, тобто повною відсутністю ліричного елемента: автор ніде нічого не говорить про самого себе, ніде не висловлює ні своїх почуттів, ні своїх суджень, він осторонь, його не видно.

Головні види народного епосу: казки, билини, історичні пісні, прислів'я та загадки.

Письмовий епос складають ті епічні твори, які створюються не безграмотним народом, а окремими особами - письменниками.

Героїчна поема, або епопея, представляє літературну обробку героїчного (богатирського) епосу. Кращими зразками героїчних поем вважаються "Іліада" і "Одіссея".

Поема нового часу прагне до дійсності і в цьому відношенні більш наближається до класичних поем, ніж поеми наслідувальні

Види поем, що зустрічаються в новій літературі, такі: історична, ліро-епічна і романтична.

В історичній поемі звичайно зображується яке-небудь важлива історична подія: Описуючи його, поет разом з тим розкриває свою ідею. З цією метою він бере тільки ті сторони зображуваної події, які сприяють кращому її з'ясуванню.

Зразком історичної поеми служить поема Пушкіна "Полтава".

У ліро-епічній поемі звичайно зображується яке-небудь чудова подія з життя приватного, а не історичної особи. Головна мета такої поеми - зображення внутрішнього світу героя. Зображуючи внутрішній світ своїх героїв, поет сам ніби переживає ті почуття, які їх хвилювали, і тому мимоволі проявляє свою особистість у цій розповіді, вносить в нього багато ліричного елемента, чому і поеми такого роду отримали назву ліро-епічних.

Англійський поет Байрон перший почав писати ліро-епічні поеми (наприклад, "Шильонський в'язень").

У романтичній поемі звичайно зображується яке-небудь чудова подія фантастичного характеру. У дусі середньовічних романтичних поем Пушкін написав свій перший великий твір - поему "Руслан і Людмила". Подія, в ній зображуване, відбувається за князя Володимира, за часів російської богатирства. У поемі багато чудесного, фантастичного. Поряд з лицарями діють чарівники (Фінн, Наїна, Чорномор), русалки, жива голова; Руслан під час битви з Чорномором носиться в повітрі; вбитого Руслана Фінн повертає до життя за допомогою живої води; возвратіашісь до Києва, Руслан вбиває ціле військо печенігів.