3.Неокласична

А) ринок праці струк-ний з окремих сегментів за галузями

Б) попит на працю у вигляді наявних роб місць і пропозиція праці у вигляді працівників певних проф-й

В) змінт у складі роб сили відстають від змін і структуру роб місць

Г) структурне безробіття

Д) для вирівнювання необх диферент з/п

Неоклас модель .

Модель нерівн свідч про те, що рівноваго на ринку прац неможлива, тому що рин праці широко структ і склад з окремих сигментів по галузях і регіонах. Попит на прац, що існ у вигл наяв роб місць і проп праці у вигл роб певн проф і спеціальностей не збалансов за структурою. Зміни у складі роб сили відстають від змін у складі роб місць. Гоовним у цьому підході є структур безроб, а для його скороч необхід диференц з\п, налаг потік інф про віл роб місця, розвиток ринку житла.

10. Наслідки бедробіття (втрати від безробіття). Закон Оукена.

Безробіття як форма макроекономічної нестабільності зумовлює

негативні соціальні, економічні, морально-психологічні наслідки. До економічних наслідків належать:

• недоотримання національного продукту в результаті збільшення безробіття, тобто діє закон Оукена: зростання безробіття на 1 % від природного рівня призводить до скорочення потенційного ВВП на 2,5 % (розрив ВВП).

де Y – фактичний обсяг виробництва;

Y* – потенційний обсяг виробництва, тобто обсяг виробництва

при природному рівні безробіття;

U – фактичний рівень безробіття;

U* – природний рівень безробіття;

α – коефіцієнт пропорційності.

Ця формула показує, що відсоток зростання безробіття понад

природний рівень пропорційний відсотку скорочення реального обсягу виробництва.

На базі розриву ВВП можна обчислити потенційний ВВП (Y* ) і

втрати ВВП від циклічного безробіття(ΔY) :

Закон Оукена використовується також при визначенні залежності

динаміки фактичного ВВП від динаміки фактичного безробіття за

формулою:

де ΔY_t^% – процентна зміна фактичного ВВП у періоді t;

ΔY^*% – процентна зміна потенційного ВВП у періоді t;

U _t, U_t-1 − рівень фактичного безробіття відповідно у періоді t і t−1;

• державний бюджет зазнає збитків від скорочення податкових надходжень і виплати допомоги по безробіттю;

• за період незайнятості працівник втрачає професійні навички і на його перепідготовку потрібні кошти;

• особливу небезпеку для економіки становить зростання безробіття, що супроводжується інфляцією (стагфляцією).

11. Товарний ринок. Модель сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.

Товарний ринок – агрегат, що означає сумму макро-ек ринків, це сфера обігу товарів і послуг, вироблених реальним сектором економіки. Встановлення рівноваги на цьому ринку є ключовою проблемою макроекономічного моделювання. Макрорівновага товарного ринку охоплює наступні компоненти:

4)реальний обсяг виробництва (У);

1) загальний рівень цін (Р);

2) сукупний попит (AD);

3) сукупна пропозиція (AS);

Сукупний попит (AD) – це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти інших країн світу при певному рівні внутрішніх цін. Сукупний попит є сумою таких запланованих витрат економічних агентів:

1) видатків приватного сектора країни на споживання (C) та інве-

стиції (I);

2) видатків держави на закупівлю товарів, оплату послуг та праці (G);

3) перевищення видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги

(експорту) над внутрішніми видатками на іноземні товари

(імпортом) – чистого експорту країни (X_N):

Y_AD = C + I + G + X _n (4.1)

Обсяг сукупного попиту у номінальному виразі визначається формулою:

AD = Р^.У

Між загальним рівнем цін та обсягом попиту складається обернена залежність, при якій зі зростанням цін обсяг попиту скорочується і навпаки.

Графічна модель сукупного попиту

Крива попиту має вигляд ділянки гіперболи. Однак у короткостроковому періоді AD можна представити лінійною функцією:

Уd = a – b ^. P

Уd – обсяг попиту, у грошових одиницях;

Р – загальний рівень цін, у відсотках;

b – коефіцієнт еластичності попиту за цінами як відношення ;

a – автономний попит, тобто обсяг попиту при гіпотетичному нульовому рівні цін.

Якщо в мікроекономіці від’ємний нахил кривої попиту пояснюється ефектами доходу та заміщення, то в макроекономіці вони не спрацьовують. Обернена залежність У та Р пояснюється такими ефектами:

1) Ефект багатства (реальних касових залишків, який свідчить, що зі зростанням цін знижується реальна вартість фінансових активів. Суб’єкти економіки відчувають себе біднішими, збільшуючи заощадження та скорочуючи споживання.

2) Ефект процентної ставки – зростання цін призводить до підвищення ставки банківського процента, а це, в свою чергу, стимулює заощадження і скорочує споживання, AD – зменшується.

3) Ефект імпортних закупівель – з підвищенням цін на продукцію національного виробництва попит переміщується до імпортних товарів. Сукупний попит при цьому скорочується.

Нецінові фактори сукупного попиту

Шоки – випадкові зміни умов загал рівноваги на внутр ринках, виклик неспромож ек політ незалеж діями ек агентів, зовнішньо-ек, політ і прир чинниками, що вплив на обсяг спож, інвест, держ витр і чист експорту.

Обсяг попиту змінюється як під впливом змін у загальному рівні цін (рух по кривій AD), так і під дією нецінових факторів. Ці фактори справляють на обсяг попиту додатні або від’ємні шоки. Додатні шоки попиту – це раптові його зміни у бік збільшення; від’ємні шоки – у бік зменшення. Графічно крива сукупного попиту AD1 зсувається вправо до AD2 під впливом додатних шоків, а вліво до AD5 – під дією від’ємних шоків. (див. мал. 3.2.)

Обсяг попиту змінюється під впливом таких груп нецінових факторів:

зміни грошових доходів суб’єктів економіки;

1) зміни у споживчих витратах:

а) рівень добробуту споживачів;

б) інфляційні очікування споживачів;

Графічна модель сукупного попиту

в) заборгованість;

г) рівень особистих податків;

2) зміни в інвестиційних витратах:

а) процентні ставки за кредитами комерційних банків;

б) очікуваний прибуток від інвестицій;

в) податки з підприємств;

г) рівень технології виробництва;

д) обсяг надлишкових потужностей підприємств;

3) зміни у витратах держави на придбання товарів, послуг, ресурсів, які відбуваються при застосуванні фіскальної політики;

4) зміни у витратах на чистий обсяг експорту:

а) обсяг національного доходу та його зміни в зарубіжних країнах, торгівельних партнерах даної країни.

б) зміна валютних курсів. При падінні курсу національної валюти відносно валют інших країн (девальвації) вигідно стає експортувати товари і послуги, що приводить до зростання експорту, тоді як імпортні операції стають менш вигідними. Загалом, чистий експорт зростає у короткостроковому періоді і збільшується сукупний попит. При збільшенні курсу національної валюти (ревальвації) спостерігається зворотна картина.