26. Стагфляція в теоріях сучасних шкіл макроекономіки.
Кейнісіанці – в довгостр. періоді вважають стагфл. випадковим явищем.
Монетаристи – між інфл. і безроб. зв’язок існує лише в короткостр., в довгостр. – неможливий, тому відсутній. Якщо в коротк. періоді ек-ка функціон. на рівні прир. безроб. і невисок. показники інфл., то спроби уряду зменшити рівень безроб. нижче прир. рівня шляхом стимулюв. сукупн. попиту ↑ інфл.
т.ч. у робітників і підприємц. з’являється інфл. очікування → ↑ з/п → ↑ витрати на од. прод. → встановл. нова рівновага при прир. рівні безроб., але при ↑ показника інфл. Крива Філ. – вертикальна.
Рис. 6.6. Крива Філіпса (монетаристський підхід)
Школа раціон. очікувань – домогоспод. і фірми прогнозують заходи уряду з урегулювання ек-ки і протидіють їм (напр.:очік., що буде грош. експансія, отже буде збільш. цін), але ці протидії нейтраліз. вимогами спілок, що збільш. з/п і як наслідок змушує підприємц. збільш. ціни на прод. Скорочення безроб. не відчувається, бо між інфл. і безроб. немає взаємного зв’язку. Крива Філ. вертикальна за будь-яких умов.
27. Наслідки інфляції
1) зниження реальних доходів населення;2) знецінення фін. активів (зменш. реальної вартості фін. активів з реальними дох.);3) порушення відношень між позичальниками і позикодавцями;4) зменш. мотивація до інвестування;5) перерозподіл дох. між приватним сектором і державою;6) поява «витрат меню»: продавці змушені часто змінюв. цінники, каталоги, що призводить до додатк. витрат;7) поява «витрат зношеного звуття»: спричинених тим, що люди, запобіг. втраті купів. спроможності грошей тримають цю готівку на депозитах і змушені часто ходити в банк, щоб зняти гроші на поточні витрати;8) вводиться фіскальн. податок, спричинений тим, що в умовах інфл. зростання дох. має номінальн. хар-тер, супроводж. зниженням реальн. дох. Якщо норма оподаткув. протягом первного часу залиш. незмінною, то сплатник податків несе певний тягар, змінюються надходження від оподаткув.;9) перерозподільчий ефект (втрачають всі, хто має фіксов. дох.);10) ціни втрач. свою регул. ф-ю (через скороч. обсягів вир-ва і спожив.);11) дезорганізація держави;12) диспропорції між галузями ек-ки;13) затруднює проведення ефективн. макроек. політики;14) ускладн. міжнародн. валютні відносини;15) перехід до натуралізації обміну, спекулятивних тенденцій на ринку, до соц. і політ. потрясінь
28. Антиінфляційне регулювання.
Короткостр. регулюв. здійсн. за допомог. реструкційної, фіскальн, монетарн. політик. Довгострок. полягає в інфл. очікуваннях суб’єктів макроекономіки і вимагає стабільної довгостр. фіскальн. і монетарної політики, довіри до уряду.
2 підходи антиінфл. політики:1) кейнсианці (активна бюджетна політика, тобто маневрування змінами держ. витрат і податків з метою впливу на платоспромодний попит. Із зменш. сукупного попиту вдається притормозити інфляційні процеси, але й негатив – падають обсяги вир-ва, а це приводить до застоїв і криз, AD1 змін. AD2);2) пропонується неокласиками (грошово-кредитне регулюв.(монетарна політика) через зміну грошей в ек-ці і %-ставку вплив. на заг. рівень цін, MS1 змін. на MS2, AD=C+I+G+Xn)