31. Взаємозв’язок доходу, споживання, заощадження у кейнсіанстві.
Оскільки кейнсіанська теорія виходить з активної ролі сукупних витрат та сукупного попиту як основних факторів досягнення макроекономічної рівноваги, то основним елементом цих витрат є споживчі витрати домашніх господарств.
Споживання є головним компонентом сукупних видатків.
Дохід після сплати податків дорівнює споживанню + заощадження.
Di = C + S
Dі – наявний доход домогосподарств;
C – обсяг споживання;
S – обсяг заощаджень.
Споживання здійснюється у формі придбання товарів повсякденного, тривалого користування та споживання послуг.
Кейнс вводить наступні показники, що характеризують співвідношення між доходом, споживанням та заощадженнями.
Середня норма споживання або середня схильність до споживання
АРС – середня схильність до споживання, яка показує частку споживання у наявному доході і може виражатися як у частках одиниці, так і у відсотках.
Середня норма заощадження або середня схильність до заощаджень.
APS – середня схильність до заощаджень, яка показує питому вагу заощаджень у наявному доході.
Гранична схильність до споживання
МРС – гранична схильність до споживання, яка свідчить про питому вагу споживання у прирості доходу. Відповідно до МРС, кожна додаткова одиниця наявного доходу розпадається також на частку споживання та заощадження.
Гранична схильність до заощадження
MPS – гранична схильність до заощадження, яка свідчить про питому вагу заощаджень у прирості доходу.
Взаємозв’язок доходу, споживання, заощадження на емпіричних даних можна спостерігати у таблиці.
Кейнсіанська функція споживання
С = C’ + MPC ∙ Di (Y-Di)
C’ – автономне споживання, тобто споживання за нульового доходу
Графічно залежність споживання від доходу:
Особливості графічного зображення залежності споживання від доходу
Аргументом функції споживання є наявний доход Di, який відкладається на горизонтальній осі, а обсяг споживання на – вертикальній.
Графік розташовано у першій чверті координатної площини, оскільки С та Di не можуть бути від’ємними.
Лінія С = Di є бісектрисою і означає, що в кожній її точці весь отриманий доход надходить на споживання (заощадження дорівнюють нулю).
Лінія споживання С представлена геометричним променем з початком у точці С’ і складається з двох ділянок:
відрізок C’E розташований вище бісектриси і означає, що споживання більше, ніж наявний доход. Така ситуація можлива при низьких рівнях розвитку економіки та в періоди глибоких економічних криз. Кошти, яких не вистачає для споживання, отримуються шляхом запозичень на зовнішньому ринку та «проїдання» нагромадженого національного багатства;
ділянка лінії споживання правіше точки Е економічно означає, що доход по мірі його зростання стає більшим за споживання, тобто частина цього доходу зберігається у вигляді заощадження.
Загалом лінія споживання має лінійний зростаючий характер. Кут нахилу до горизонтальної осі визначається величиною МРС.
Виходячи з того,що Di = C + S, MPC=const(в короткостр періоді):
S = S’ + MPS ∙ Di (3.13)
S’ – автономне заощадження, тобто обсяг заощадження при нульовому наявному доході.
Крива заощадження перетинає вісь X, коли Di=C.
Особливості графічного зображення залежності заощадження від доходу
Графік розташований у правій половині координатної площини, бо заощадження можуть мати від’ємний знак. Практично від’ємні заощадження означають поточне запозичення на зовнішніх фінансових ринках або продаж внутрішніх активів країни зарубіжним інвесторам (наприклад, під час приватизації). Такі значення заощаджень притаманні для країн із низьким рівнем розвитку та для розвинутих країн під час глобальних криз.
Лінія заощаджень S’ складається з двох ділянок і має вигляд геометричного променя з початком у точці S’ та кутом нахилу, рівним МРS, причому S’ = - С’.
Відрізок S’Е розташований нижче горизонтальної осі, означає життя в борг і характерний для невеликих значень наявного доходу.
Ділянка лінії заощаджень з початком у точці Е розташована вище горизонтальної осі і означає, що при досягненні країною певного рівня доходу з’являються додатні заощадження.