- •Пізняння дійсності
- •Основні галузі
- •Істо́рія літератури
- •Композиція
- •Тео́рія літерату́ри
- •Літерату́рна кри́тика
- •Історіогра́фія
- •8. Допоміжні галузі
- •Текстологія
- •11.Основні функції літератури
- •12.Палеографія - допоміжна галузь науки про літературу
- •14.Психологічна школа в літер-ві. Основні положення о.Потебні
- •15.Культурно - історична школа
- •16. Компаративізм - як порівняльно-історичний метод літ.Процес.
- •17.Теорія психоаналізу з.Фройда та її відношення до лі-ри та мистецтва
- •18.Поняття мімезису у літературознавстві
- •19.Стиль бароко в літературі, риси українського бароко
- •20.Основні риси романтизму як літературного стилю
- •25.Хвильова теорія д.Чижевського
- •26.Герменевтична, феноменологічна та структуралістська школи
- •27. Рецептивна естетика
- •28. Категорії ліричного, епічного та драматичного як родові ознаки літератури
- •29. Жанри епічних творів
- •30.Епопея і роман їх особливості.
- •31. Біографічний метод у літературознавстві
- •34 Трагедія і комедія їх особливості
- •35 Драма її особливості
- •41)Роль риторичних фігур у художньому творі
- •42)Силабічна система віршування
- •43)Силабо-тонічна система віршування
- •44)Тонічна система віршування
- •45)Верлібр та його властивості
- •49)Російська формальна школа у літературознавстві(її загальна характеристика)
17.Теорія психоаналізу з.Фройда та її відношення до лі-ри та мистецтва
Фройдизм. Це — надзвичайно популярний напрям світового літературознавства XX століття. Його фундатором є австрійський психіатр Зіґмунд Фройд (1856—1939 pp.), який у працях «Вступ до психоаналізу», «Тлумачення снів», «Я і Воно», «Тотем і табу» висунув ідею, сутність якої полягає в тому, що людина постійно перебуває під владою інстинктів, які впливають на все, в тому числі й на її творчу діяльність.В основі психоаналізу лежить теорія сублімації (явища культури створюються внаслідок витіснення сексуального бажання), що ґрунтується на тришаровій структурі людської психіки: супер-его (над-Я, моральний закон), его (Я, свідомість) та ід (Воно, індивідуальна підсвідомість).
18.Поняття мімезису у літературознавстві
Мімезис належить до одного з найдавніших і найвагоміших понять у літературі.
Мімезис був характерний для людської діяльності ще в передісторичних часах; абсолютність цього світогляду проявляється у Біблійній концепції створення людини.
На поч. свого існування у давньогрецькій естетичній думці слово «мімезис» отримало смислове навантаження. Його розглядають у двох тенденціях:
відображення чи імітацію навколишнього світу у мистецьких творах;
схильне до трактування поняття у мирному знанні, яке стосується ключової ролі мистецтва.
Та справу ми маємо не з довільним трактуванням поняття, а з певним його видозмінами на певних етапах історичного розвитку. Об*єкт наслідування і засоби змінювались, але принцип залишався незмінним.
Мистецтво могло копіювати, відображати, репрезентувати навколишню діяльність, у певних випадках воно натякало чи покладалося на цю дійсність. Мистецтво було пов*язане з поза мистецьким світом.
19.Стиль бароко в літературі, риси українського бароко
Бароко- літ. стиль, який був в Іспанії та Італії в сер.XVI-XVII ст. і поширився в Європу, де розвивався протягом XVI_XVIIIст. Термін запровадили класи цисти, які вбачали у ньому лише негативне. На поч. ХІХ ст.. починають говорити про бароко в літературі. У широкий обіг термін «бароко» німецький філософ Ф.Ніцше. Справжнє розповсюдження терміну розпочалося тоді, коли швейцарський філолог Генріх Бельфлін видав свою книгу у 1888р «Ренесанс і бароко».Культура бароко вбачає син тез двох літературних епох – середньовіччя і ренесанс. Спостерігається поворот до теоцентризму – основна увага Богу, релігійне забарвлення цієї культури, увага до античності, зацікавлення природою, як шлях до Бога, культ сильної людини.
Характерне трагічне світосприйняття і напруженість. Людина розглядається як піщинка у Всесвіті, приречена на страждання. Поєднуються християнські і язичницькі елементи, співіснує кумедне і блазнівське, жахливе і комічне. Твори важкі для тлумачень.
Літературне бароко в Україні є явищем ХVI-XVIIст. У ньому спостерігається значна перевага елементів духовних над світськими. Поступово розпочинається розповсюдження міфологічної тематики та елементів. Для цього періоду є характерними зміни у мові, Мова залишалася в певній мірі ще не унормованою. Мова змінюється залежно від жанру твору у навіть від його окремої частини.
Представники українського бароко:
М.Смотрицький
Ф.Прокопович
М.Довгалевський
І.Величковський