- •Пізняння дійсності
- •Основні галузі
- •Істо́рія літератури
- •Композиція
- •Тео́рія літерату́ри
- •Літерату́рна кри́тика
- •Історіогра́фія
- •8. Допоміжні галузі
- •Текстологія
- •11.Основні функції літератури
- •12.Палеографія - допоміжна галузь науки про літературу
- •14.Психологічна школа в літер-ві. Основні положення о.Потебні
- •15.Культурно - історична школа
- •16. Компаративізм - як порівняльно-історичний метод літ.Процес.
- •17.Теорія психоаналізу з.Фройда та її відношення до лі-ри та мистецтва
- •18.Поняття мімезису у літературознавстві
- •19.Стиль бароко в літературі, риси українського бароко
- •20.Основні риси романтизму як літературного стилю
- •25.Хвильова теорія д.Чижевського
- •26.Герменевтична, феноменологічна та структуралістська школи
- •27. Рецептивна естетика
- •28. Категорії ліричного, епічного та драматичного як родові ознаки літератури
- •29. Жанри епічних творів
- •30.Епопея і роман їх особливості.
- •31. Біографічний метод у літературознавстві
- •34 Трагедія і комедія їх особливості
- •35 Драма її особливості
- •41)Роль риторичних фігур у художньому творі
- •42)Силабічна система віршування
- •43)Силабо-тонічна система віршування
- •44)Тонічна система віршування
- •45)Верлібр та його властивості
- •49)Російська формальна школа у літературознавстві(її загальна характеристика)
Основні галузі
Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднує три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику. Правда, окремі дослідники не вважають літературну критику складовою частиною літературознавства. Зокрема В. Брюхо-вецький зазначає: «Сучасне літературознавство становить собою складну динамічну систему, яка органічно взаємодіє з критикою літературною». До речі, сам В. Брю-ховецький не є послідовним у відстоюванні подібної думки. У надрукованій у цьому ж томі УЛЕ статті «Критика літературна» він стверджує, що літературна критика — «одна з трьох основних галузей літературознавства».
Деякі дослідники неправомірно розширюють сферу літературознавства, включаючи до його складу й інші дисципліни. Так, автори навчально-методичного посібника «Азбука літературознавства» вважають, що «літературознавство як система наук про літературу взагалі чи про якісь окремі її риси та елементи складається передусім з таких його провідних галузей, як літературна критика, історія літератури, теорія літератури, бібліографія тощо». Поділяючи точку зору, що літературознавство складається з трьох основних наукових дисциплін, Анатолій Ткаченко додає: «На Заході сюди відносять ще й компаративістику (або порівняльне літературознавство), і текстологію».І все ж переважає позиція, згідно з якою літературознавство — це теорія літератури, історія літератури, літературна критика. Ці дисципліни називаються головними.
Теорія літератури вивчає природу, специфіку, загальні закономірності розвитку художньої літератури, основні закони творчості, яких свідомо чи підсвідомо дотримуються письменники різних епох і народів. Вона встановлює критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу.
Історія літератури досліджує літературний процес і на його основі з'ясовує місце і значення окремих явищ літератури.
Літературна критика — це певний відгук на важливі літературні події доби. Головне її завдання — всебічний аналіз нових явищ літератури та його оцінка з точки зору того етапу розвитку, на якому перебуває суспільство.
Літературознавство, як і кожна інша наука, має ще цілий ряд допоміжних дисциплін. Передусім слід назвати літературознавчі історіографію й бібліографію, а також текстологію. Деякі дослідники додають ще й палеографію.
Істо́рія літератури
галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв'язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу.
Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію, так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками років. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють значення творчості письменників, їх окремих творів для читачів епохи, в яку ці твори постали, і для наступних поколінь.